ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.
КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ МАТЕРІАЛІВ
КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ МАТЕРІАЛІВ
При вивченні другої іноземної мови (ІМ) учитель безумовно ставить перед собою та учнями певні цілі, які мають бути досягнуті після завершення курсу навчання. Вітчизняні науковці дотримуються думки, що головні цілі навчання мають виглядати наступним чином:
1) Практична: оволодіння мовою як засобом спілкування та рядом суспільних умінь (сюди відносять уміння логічно та послідовно висловлювати свої думки, правильно користуватися книгою, використовувати для навчання сучасні технології тощо) та забезпечувати ефективність навчання в поданих напрямках.
2) Освітня: дана мета передбачає використання виучуваної мови як засобу для підвищення культурного рівня учнів, їх знань про країну, мова якої вивчається та розширення їх в цілому.
3) Виховна: формування поважного ставлення до мови іншої культури, народу; виховання в учнів толерантності.
4) Розвиваюча: для реалізації цього аспекту діяльність учителя має бути направлена на розвиток мовних здібностей учнів, культури мовленнєвої поведінки, загальноучбових умінь, зацікавленості у вивченні мови та особистісних якостях [2, 40].
На думку німецького науковця Г. Нойнера існують п’ять дидактичних принципів, які мають бути адаптовані в контексті регіональних, тобто мовно-специфічних умов.
Принцип 1: Принцип когнітивного навчання та викладання
Суть цього принципу полягає в знаходженні схожостей та відмінностей у першій та другій ІМ. Це передбачає акцентування уваги та відпрацьовування матеріалу на практиці таких явищ як позитивний перенос та інтерференція. Також необхідно знаходити індивідуальний підхід до учнів для активного залучення їх до сумісної роботи.
Такий метод порівняння та обговорення дає учням можливість активно брати участь в організації власного навчального процесу, що беззаперечно посилить їхній інтерес. Також дуже важливим аспектом є підведення учня наприкінці шкільного навчання до вміння самостійно планувати і вивчати ІМ.
Принцип 2: Опора на текст із загальним розумінням змісту
Цей принцип, як можна зрозуміти з назви, ґрунтується на виділенні та розумінні головної думки тексту. Наступний етап, який потребує реалізації – це вислови за розумінням теми. Таким чином, доцільно проводити дискусійні розмови за певною темою, які окрім покращення мовних навичок сприятимуть ще й культурно-соціологічному розвитку учня.
Принцип 3: Орієнтація на зміст
Цей принцип спирається на дуже ретельний відбір текстів для опрацювання. Оскільки учні вже старші, аніж при вивчення першої ІМ, вибирати ті самі теми буде все недоцільно та нецікаво для самих школярів. На початку, коли в учнів ще немає достатнього словникового запасу, можна використати загальні та прості теми, та зі збільшенням обсягу словника теми повинні «зростати» разом з учнями та відповідати їх віку й інтересам. Це допоможе більше зосередити учнів на навчальному матеріалі та активізувати їх власний інтерес.
Принцип 4: Орієнтація на текст
Тексти – це основне джерело інформації про світ виучуваної мови та культури, тому робота з ними – необхідний аспект при вивченні ІМ. Окрім того, що більшість учнів є візуалами, тобто сприймають інформацію очима, з допомогою текстів також реалізуються такі функції як мотивуюча, інформуюча і навчальна. Корисним буде використання текстів в високим вмістом інтернаціоналізмів, англіцизмів та слів загальногерманського фонду.
Принцип 5: Економія часу як засіб ефективної організації процесу навчання
Оскільки для вивчення другої ІМ у школах зазвичай виділяється значно менше часу, рівень знань учнів з обох мов має бути приблизно однаковим. Це ставить перед учителем ще одну задачу, у розв’язанні якої йому допоможуть спеціально розроблені методичні посібники, в яких можна знайти інформацію про можливі способи економії часу на уроках [4]. Для цього доцільно буде використовувати правила-моделі та правила-заборони, які допоможуть значно економити час на вербальне пояснення певних мовних явищ [3].
Методистом Н. І. Реутовим розроблені спеціальні критерії відбору навчальних матеріалів:
1. Орієнтованість моделі на навчання говорінню (допускаються різноманітні трансформації та розширення; задача має бути простою та доступною за структурою)
2. Опора на аналогічну структуру в англійській мові (урахування схожостей та відмінностей в обох мовах)
3. Поліфункціональність моделі, тобто можливість її використання в різних мовленнєвих ситуаціях та здатність її замінити більш складну з мовної точки хору структуру [3]
Методист Ю. М. Кажан вважає, що вправи для формування німецькомовної комунікативної компетентності на базі англомовної мають бути спрямовані на:
1. Залучення попереднього досвіду учнів при вивченні рідної та першої ІМ.
2. Сприяння позитивному переносу за запобігання негативному впливу інтерференції
3. Організацію активної розумової діяльності учнів у процесі навчання їх лексики та формування в них певних навчальних умінь, стратегій і технік навчання.
4. Формування лексичних навичок читання та аудіювання, з одного боку, та оволодіння вміннями, які пов’язані з розумінням змісту текстів для читання та аудіювання, з іншого [1].
Підводячи підсумок, варто зауважити, що сьогодні існує безліч спеціальної методичної літератури, вільний доступ до якої має кожен сучасний учитель. Тому його задача полягає в ознайомленні з цими роботами, їх аналізі та відтворенні на практиці. Також не зайвим буде займатися розробками власних методів навчання, що в подальшому стане допомогою для починаючих учителів.
Література
1. Кажан Ю. Вправи для формування у майбутніх учителів рецептивної лексичної компетенції в німецькій мові як другій іноземній / Ю. М. Кажан // Іноземні мови : журнал. – К. : Ленвіт. - 2007. - №3. – С. 39-44.
2. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підр. для студ. вищ. закл. освіти / С. Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 1999. – 319 с.
3. Реутов Н. Об особенностях обучения немецкому языку как второму иностранному на базе английского в средних учебных заведениях / Н. И. Реутов // Іноземні мови : журнал. – К. : Ленвіт. - 2005. - №3. – С. 16-19.
4. Deutsch als zweite Fremdsprache / G. Neuner, B. Hufeisen, A. Kursisa, N. Marx, U. Koithan, S. Erlenwein. – Berlin : Heenemann, 2009. – 176 S.
Комментариев нет:
Отправить комментарий