ПОНЯТТЯ АБСТРАКТНОСТІ Й КОНКРЕТНОСТІ
В ЛІНГВІСТИЦІ І ФІЛОСОФІЇ
Абстрактні іменники у лінгвістиці та філософії є найменш вивченою темою, на
цю тему є багато суперечок між відомими скептичними відношеннями дослідників до
можливостей охарактеризувати іменники за семантичними параметрами конкретності
та абстрактності пояснює сприйняття такого розділення як протиставлення, це
намір поставити багатозначний зміст до вузьких рамок.
Невід’ємний зв’язок лінгвістики з філософією міститься в тому, що зовнішнє
середовище людини – це конкретне, а внутрішній стан людини – це абстрактне. Світ як межа фізичних можливостей
людини так представляється у розумінні А. Бергсона: «Чим обрій
обмеженіший, ближче, тим виразніше окреслюють його предмети, розміщуються
відповідно з більшою чи меншою легкістю мого тіла торкнутися їх або привести в
рух. Вони, як дзеркало, відтворюють той вплив, який моє тіло може надати ним;
порядок їх розташування відповідає спадної або зростаючої влади мого тіла над
ними. Предмети, що оточують моє тіло, відображають можливі дії мого тіла на
них» [1]. Такі предмети ми називаємо речами. Як зазначав М. Хайдеггер,
«близьким нам є те, що ми
називаємо речами» [4], але речами ми
називаємо тільки те, що нам близьке.
А. Вежбицька визнає той факт, що «неможливо визначити, що стоїть за словами «жалоба або страх», але не вважає неможливим їх тлумачення. Для тлумачення іменників А.
Вежбицька обрала шлях дослідження таких іменників через семантичні примітиви з
препаруванням прототипових ситуацій, зовнішніх умов – кураторів ситуації [3]. Вона дослідила те, що фізичні імена
та імена емоційного стану включені до групи предикатних іменників. Але якщо ці
іменники будуть виконувати роль субстантиву, вони отримають змогу надавати
предметний стан. Особливість дієслова sentir,
за словами А. Вежбицької, полягає у тому, що не зважаючи на його
багатогранність, «існує один компонент, спільний для всіх ... значень. Цей
загальний компонент – «щось в мені (щось в моєму тілі) повідомляє мені ...» [2].
Слід зазначити той факт, що наше життя поділяється на 2 зони: конкретний
(фізично видимий світ) та невидимий метафізичний світ. Світ внутрішніх
хвилювань матеріальний, але ми не бачимо його, для нас він незбагненний, але ми
можемо його відчути ззовні.
Дослідники вважають, що почуття виникають з якоїсь причини – тобто вони
мають «казаціонний» характер або можуть виникати ззовні – тобто це безпричинні
почуття.
Приваблює увагу той факт, що звичні для нас абстрактні іменники: joie, anxiété, abattement і подібні для
вченого мають конкретну основу, тому що вони обумовлені конкретною причиною. Ці
дві думки вірні, тому що мають дві основи: лінгвістичну та філософську.
Розглядаючи тему абстрактності та конкретності у лінгвофілософському
питанні, маємо зазначити, що стратифікація імен за ступенем їх
конкретності / абстрактності втілює стратифікацію реальної дійсності
(матеріальної та ідеальної), реалій, які стоять за словом, в залежності від
того, як ці реалії сприймаються, як переносяться іменами в свідомість і як
«переживається» зміст імен. Реалії не що інше, як форма прояву свідомості: його
спрямованості (інтенціональності), вибірковості та творчої активності.
Єдина реальність свідомості − світ ідей. Ідея є результатом перенесення
речі в свідомість. Але оскільки речі неоднорідні, неоднорідними є також їх
ідеї, існуючі в різнорівневих площинах свідомості. Якщо визначати конкретне і
абстрактне ім'я через предикат, то ім'я конкретне – предикат речей, а ім'я
абстрактне – предикат імен (ідей).
З точки зору філософії цікавим є той факт, що усі абстрактні іменники
почуттів та емоцій можуть мати матеріальний характер. Згідно соціального опиту,
10 з 10 опитуваних на запитання «Усі іменники почуттів та емоцій, наприклад:
успіх, зрада, любов та ін. є абстрактними чи конкретними іменниками?», дали
однозначну відповідь «абстрактні». Дійсно, іменники без предикатної основи
мають значення абстрактності, але якщо залучити до питання мистецтво і
висловити власні емоції та почуття на папері, вони матимуть матеріальну основу
та, як результат, стануть конкретними.
Література
1.
Бергсон А. Творческая эволюция / А. Бергсон. − М. : Канон-пресс :
Кучково поле, 1998. − 382с.
2.
Вежбицкая А. Восприятие : семантика
абстрактного словаря / А. Вежбицкая //
НЗЛ. Вып. ХVIII. − М.,
1986. − С. 363.
3.
Вежбицкая А. Семантические универсалии и примитивное мышление / А. Вежбицкая // Язык.
Культура. Познание. − М.,
1996. − С. 326-339.
4.
Хайдеггер М. Время и бытие / М. Хайдеггер.
− М., 1993. − С. 317.
Комментариев нет:
Отправить комментарий