ПОЕТИКА РОМАНУ ДЖ. ОСТІН «ЕММА» В КОНТЕКСТІ ТРАДИЦІЙ АНГЛІЙСЬКОЇ САДИБНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Пильної уваги в літературознавстві заслуговує прагнення літературної критики останньої третини ХХ ст. відродити читацький та дослідницький інтерес до англійської садибної літератури, репрезентованої у західній науковій традиції терміном «country house novel». Плідними виявляються спроби фахівців (В.Щукін, О. Раутчбауер, Т. Іглтон, Р. Бертон та інші) аналітично описати феномен роману про «дворянські гнізда», позначити його кордони, виділити масив яскравих ключових художніх текстів, а також систематизувати спостереження над відмінними властивостями їх поетики.
Однією з ключових постатей англійського садибного роману незмінно залишається Джейн Остін. Незважаючи на те, що на роки її життя випало чимало значних історичних подій, вона означила межі своїх інтересів у художній творчості «життям трьох-чотирьох родин у провінції». На думку сучасних дослідників, небагатьох англійських письменників – можливо, лише В.Шекспіра та Ч.Діккенса – супроводжує наразі більше визнання [4, 275 ]. Тим більш незвичайним видається відношення сучасників письменниці до її творів. Так, Ч. Діккенс навіть не здогадувався про існування Джейн Остін, а Ш.Бронте вельми стримано оцінювала літературні експерименти своєї колежанки по перу: «Точне відтворення повсякденності. Жодного яскравого образу. Можливо, вона освічена, реалістична … але великою її не назвеш».
Перший ґрунтовний аналіз творчості міс Остін належить Вальтеру Скотту, який вважає письменницю «засновницею сучасного роману, де події зосереджені навколо повсякденності людського життя та стану суспільства», наголошуючи, що «автор «Емми» демонструє «глибоке знання людського серця, і це знання стоїть на варті гідності та доброчесності»[4, 302].
Ключовими в інтерпретації творчої спадщини романістки є роботи Ф.Бредбрука, який так визначає її місце в англійській літературі: «В історії роману вона стоїть на перехресті, відчуваючи велике занепокоєння моральними проблемами вікторіанців і зберігаючи, у той же час, об’єктивність, скепсис та відчуженість XVIII століття. Хоча її соціальний діапазон був обмежений, подекуди вони знала більше та сприймала життя ширше, ніж багато хто з досвідченіших та освіченіших письменників, які прийшли в літературу після неї» [3, 83].
Творчий доробок письменниці складає шість романів, що змальовують приватне життя «дворянських гнізд» початку XIX століття. Потреба у вивченні поетичних особливостей роману Дж. Остін «Емма» як класичного садибного роману, недостатність наукових досліджень з цього питання у сучасних теоретичних джерелах та значне зростання суспільного інтересу до явища садибного життя зумовлюють своєчасність і актуальність нашого дослідження.
Вперше термін «садибний текст» був запропонований російським дослідником В.Щукіним, який виокремлює наступні ознаки «садибного наративу» [2, 193]:
- співвіднесеність змісту з міфом про садибу як втрачений рай;
- садибний хронотоп як стан щасливої безтурботності та спокою в замкненому просторі;
- душевні переживання та враження героїв, невіддільні від описів природи;
- меланхолічний ліричний підтекст, що служить для створення специфічного настрою світлого ностальгічного смутку.
Своєрідність англійського садибного роману, в першу чергу, пов’язана з культурною та соціальною спадщиною туманного Альбіону. Тяжіння до провінційного життя бере початок ще з часів англосаксонського завоювання. Дослідники вважають, що «саме селянська натура саксів, які населяли більшу частину Британії, вплинула на схильність англійців до всього простого і природнього; …пристрасть до домашнього вогнища» [1, 11]. Феодальні маєтки (манори) часів норманського завоювання стали своєрідними провісниками англійської дворянської садиби. Незважаючи на промислову революцію та урбанізацію Британії, XVIII століття вважається справжнім «золотим віком» садибного світогляду. Для англійця садиба завжди була більш привабливою альтернативою ніж місто. Віта Секвіл-Вест стверджує: «В той час як наші міста, за великим рахунком, були доволі непривабливими, саме селища виявились прямими спадкоємцями англійських традицій та духу» [5, 1]. Отже, в буржуазній Англії садиба стала своєрідним осередком спокою від метушні та місцем зосередження споконвічних національних цінностей.
Чималу роль у поширенні заміського життя мала національна ментальність. Англійці з давніх-давен відомі своєю любов’ю до природи, етикою приватного життя та національним культом сім’ї. У першому випадку значну роль відіграв сенсуалізм Джона Локка, що стверджував пріоритет чуттєвого досвіду та сприяв формуванню поняття «перша природа», яку людина не повинна підкорювати собі. По-друге, англійські просвітителі ставили за мету змінити не суспільні відносини, а людину. Саме тому, для англійського дворянства було характерним свідоме ставлення до власних вчинків та неухильне дотримання законів джентльменства. Нарешті, кожен маєток уособлює сімейне гніздо та домашній затишок, ідеал регіональної особистої незалежності.
До основних літературних джерел, яким садибний роман завдячує своїм виникненням, належать пасторальна та описова поезія, а також сімейно-побутовий роман. Зокрема, жанр пасторалі дав художнє обґрунтування типовим для садибної літератури опозиціям та ідеалізував буденність («Пастуший календар» Е. Спенсера, «Галатея» та «Метаморфози кохання» Дж. Лілі). Описова поезія, у свою чергу, орієнтуючись на зображення реальної природи, стала уособленням споглядального художнього мислення («Пори року» Дж. Томсона). Естетика та особливості художнього бачення сімейно-побутових та звичаєвих романів С. Річардсона, Г. Філдінга, О. Ґолдсміта, Ф. Берні, Є. Інчибальд та М.Еджуорт знайшли безпосереднє відображення у англійських романах про «дворянські гнізда».
В романі Дж. Остін «Емма» змальовано одразу декілька родових маєтків, чільне місце серед яких займає Хартфілд, садиба Вудхаусів: ‘Highbury, the large and populous village, almost amounting to a town, to which Hartfield, in spite of its separate lawn, and shrubberies, and name, did really belong, afforded her no equals. The Woodhouses were first in consequence there. All looked up to them’.
Розглянемо актуалізацію в романі типологічних характеристик «садибного наративу». По-перше, Хартфілд ідеалізується персонажами як місце зосередження автентичних англійських цінностей спокою та невимушеності: ‘It would be very hard, indeed, my dear, if poor Isabella were to be anywhere but at Hartfield’.’Ah! my dear, it is not like Hartfield. You make the best of it—but after you have been a week at Hartfield, you are all of you different creatures’.
«Дворянські гнізда» зображено як просторово-часовий континуум, що функціонує за своїми, особливими законами: ‘We are rather out of distance of the very striking beauties which attract the sort of parties you speak of; and we are a very quiet set of people, I believe; more disposed to stay at home than engage in schemes of pleasure’.
Роман рясніє прикладами того, як особисті взаємовідношення героїв розкриваються через їх безпосередній зв’язок з природою, що, зокрема, зумовлює елегійний, ностальгічний стиль оповіді: ‘The plan of a drain, the change of a fence, the felling of a tree, and the destination of every acre for wheat, turnips, or spring corn, was entered into with as much equality of interest by John, as his cooler manners rendered possible; and if his willing brother ever left him any thing to inquire about, his inquiries even approached a tone of eagerness’.
Як бачимо, жанрово-родова специфіка роману Дж. Остін «Емма» уможливлює віднесення його до класичного садибного роману XIX століття з притаманними типологічними рисами «садибного наративу», в якому віддзеркалюються культурно-соціальні особливості англійської світоглядної парадигми.
Література
1. Кертман Л. Е. География, история и культура Англии / Лев Ефимович Кертман. - М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.
2. Щукин В.Г. Российский гений Просвещения. Исследования в области мифопоэтики и истории идей / В.Г.Щукин. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2007. – C. 157 – 447.
3. Bradbrook F.W. Jane Austen and Her Predecessors. – Cambridge University Press, 1967. – 179 p.
4. Burton R. Masters of the English Novel: A Study of Principles and Personalities. – New York, H. Holt and Company, 1932. – 384 p.
5. Wilson Richard L., Mackley Alan. Creating Paradise: The Building of the English Country House. 1660-1880. – Hambledon and London, 2000. – 428 p.
Комментариев нет:
Отправить комментарий