ТЕМА КОХАННЯ У ПОЕЗІЯХ ПРЕДСТАВНИКІВ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ
Тема кохання є завжди актуальною і сучасною. Скільки літературних творів, пісень, скульптур та картин було присвячено коханню. Митці та поети в усі часи описували це високе почуття. По-особливому його зміст було розкрито і поетами персько-таджицької лірики. Метою моєї роботи є дослідження любовних поезій представників персько-таджицької лірики та їх аналіз.
У своїй роботі я проаналізувала творчість таких відомих поетів як Рудакі, Омар Хайям і Гафіз. Було використано такі теоретичні методи досліджень як критичний аналіз та узагальнення.
Ліриці вищевказаних поетів притаманні алегоричність і філософічність, увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, але основною темою їхньої творчості є оспівування жінки та кохання [2, 23–25.]. Вони описували жіночу красу, змальовували страждання нерозділеного кохання, а також радощі, які приносить дане почуття. На їхню думку, воно є чимось світлим та особливим, адже допомагає жити людині «повним життям», а не просто існувати.
У Рудакі кохання є трагічним. Воно приносить лише смуток, адже поет змушений розлучитись зі своєю коханою:
«О дівчино! Розлуки буревій,
З корінням вирвав цвіт моїх надій!»
В інших творах кохання приносить йому радість, він ніжно описує свою кохану такими словами: «Зрівняв би із миртом зеленим, якби він з троянди розвився». Поезії Рудакі сповнені любовними переживаннями ліричного героя, його пристрасними душевними пориваннями, а також дуже часто в його творчості присутні нотки нерозділеного кохання:
«А як почую звістку й та звістка не від тебе,
Тоді втрачаю раптом і радість і надію».
Часто поет сумує через відсутність коханої та описує ті почуття, які панують у його серці, коли її немає поруч:
«У час розлуки я горю на вогнищі твоїм,
Навіщо ж деревом тобі опалювати дім»?
Автор опоетизовує свою милу, він зачарований її красою, а тому пише використовуючи перебільшення («До тебе прагне вся краса земна») та порівняння («як до провалля прагне бистрина»).
Гафіз у своїй творчості, крім уславлення життя з його радощами та печалями, оспівує кохання, муки, пов’язані з даним почуттям, страждання та щасливі моменти. З темою кохання тісно перепліталася тема вина. У своїй інтимній ліриці автор відкриває нам цілий світ емоцій та переживань:
«Мені «Прийду!» ти вчора говорив,
І не прийшов... Виходить, обдурив!..
Та ти мене не зможеш ошукати:
Я буду все одно тебе чекати».
Гафіз закликає нас бути чесними та вірними нашим другим половинкам та стверджує, що нам слід служити та бути відданими рідним та близьким людям.
У своєму вірші «Леготе-вітре з коханого краю!» автор пише, що єдиним щастям для нього є образ коханої. Він мріє побачити її хоча б у сні:
«Хто я, убогий, що пнуся до неї?!
Чи ж мені суджено щастя такеє?!
Щастя – коли вже й присниться той образ
Любки моєї».
Омар Хайям вважає кохання найпрекраснішим людським почуттям. У своїй творчості автор описує його, як щось чисте та безгріховне:
«Що я закоханий, у тім гріха не бачу.
Про це з невігласом я й слів дарма не трачу».
Автор вважає кохання початком та основою всього на Землі. Саме у ньому вважав Хайям захований головний сенс життя [1, с. 8-13.]. Він стверджував, що дні, проведені без любові – безглузді й порожні, а людина, яка за своє життя так і не пізнала цього чарівного почуття –марно прожила життя:
«Хто не знає любові, не палає любов'ю, той мрець,
Бо життя, безумовно, любов».
Омар Хайям стверджує, що кохання – ліки для нашої душі, які можуть допомогти лише мужнім, а для людей з іншою вдачею вони безпомічні. Автор цікаво порівнює кохання:
«Любов – це сонечко, що всесвіт огріває,
Любов – чудесний птах, що в квітнику співає.
Її не знає той, хто плаче солов'єм,
Вона в душі того, хто мовчки умирає».
Отже, представники персько-таджицької лірики часто присвячували темі кохання свою творчість. Дана тема була актуальною і в IX-XIV ст. та автори того часу Рудакі, Гафіз та Омар Хайям вбачали у коханні сенс життя і вважали його найпрекраснішим людським почуттям.
Література
1. Скобельська О. Омар Хайям – Цар філософів Сходу і Заходу [Текст] О.Скобельська // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2005. – №10. – С.8 – 13.
2. Щомісячний науково-методичний журнал «Всесвітня література». – 2001. – № 257. – С.23 – 25 .
Комментариев нет:
Отправить комментарий