МОВНА ОСОБИСТІСТЬ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ
Існуюча тенденція до об’єднання освітніх й економічних систем зумовила удосконалення підходів до формування мовної особистості студента вищого навчального закладу (ВНЗ) економічного профілю як майбутнього активного учасника внутрішньодержавних та міжнародних проектів у бізнес-середовищі. Оскільки студенти економічного профілю приймають активну участь як у національних та внутрішньоуніверситетських, так і в міжнародних студентських конференціях, форумах, проектах, стажуваннях та стартапів, навчання майбутніх економістів професійно спрямованого спілкування іноземною мовою стає одним із найважливіших завдань його підготовки в процесі здобування університетської освіти. Тому для того, аби успішно приймати участь у вищеназваних конференціях та у майбутній професійній діяльності необхідно під час навчання навчити студентів таким вмінням, як уміння знаходити, відбирати та аналізувати необхідну інформацію, вміння інформувати про ті чи інші події у сфері економіки та робити власні висновки, використовуючи не лише рідну мову, а й іноземну, вміння вести ділову бесіду, ділові переговори та налагоджувати ділові стосунки тощо, які свідчитимуть про його/її професіоналізм та високий фаховий рівень. Але треба зауважити, що викладачі повинні навчати їх не лише граматиці, фонетиці, говорінню, аудіювання, а й мислити, аналізувати, робити висновки, оцінювати, давати бізнес-поради тощо саме іноземної мовою. Тобто навчити їх не лише говорити, а й розуміти те, що вони висловлюють словами, МИСЛИТИ виразами з іноземної мови.
Удосконалення процесу підготовки майбутніх економістів так, щоб їх готовність вести бесіди та переговори та розуміти мовлення інших відповідала комунікативній компетенції мовної особистості фахівця, є ще одним з найважливіших завдань освітньої галузі у вищій школі. Майбутній фахівець під час навчання у ВНЗ має усвідомити специфіку ділової комунікації та ділової кореспонденції та оволодіти її основами, оскільки не лише знання принципів функціонування світової економіки та економічних систем різних країн, міжнародного права та менеджменту, але й вільне володіння діловою іноземною мовою є його першочерговим обов’язком [5]. Саме тому мовне спілкування є одним з найголовніших умов взаємодії економіста зі співробітниками, партнерами чи замовниками установи, де він працює.
На сьогоднішній день комунікативна компетенція, яку характеризують як сформованість в особистості внутрішньої мотивації, психологічної та практичної готовності до досягнення найкращих та найуспішніших результатів у професійній діяльності та соціальній сфері, є обов’язковою складовою професійної майстерності фахівця економічного профілю. Майбутній економіст, постійно спілкуючись зі своїми колегами, замовниками чи роботодавцями та достатньою мірою володіючи комунікативною компетенцією, зможе організувати та направити свою діяльність так, щоб досягнути визначених професійних цілей [5]. Він зможе скоординувати свою команду, організувати її роботу та стати лідером в команді, а в майбутньому навіть керівником підрозділу, організації тощо.
Отже, мову розглядають в широкому контексті буття людини, у тісному зв’язку з її свідомістю, мисленням, духовно-практичною діяльністю й культурним середовищем. Важливими виявилися питання, як мова пов’язана та взаємодіє зі світом людини, як людина залежить від мови та як ситуація спілкування визначає вибір мовних засобів [2], саме тому постає питання «мовної особистості».
Термін «мовна особистість» розглядали Г. Богін, Ю. Караулов, В. Красних, Д. Леонтьєв, О. Леонтьєв, А. Пузирьова та ін. До цієї проблеми також звертаються Ф. Бацевич, В. Гак, Т. Дрідзе, Я. Луп’ян, Р. Нортон, І. Сусов, С. Сухих, І. Дроздова, В. Виноградов, Ф. де Соссюр, І. Халєєва тощо.
Психологічні дослідження (Л. С.Виготський, Д. Б. Ельконін, О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн, О. Г. Спіркін та ін.) доводять, що мова нерозривно пов’язана з мисленням, свідомістю, які в результаті відображуваної діяльності формують концептуальну картину світу, дають людині можливість ефективно орієнтуватися у ньому та використовувати його у своїх життєвих ситуаціях. Мова є формою оволодіння світу, а не формою особливого світу. Саме тому Г. В.Колшанський вважає, що мовна свідомість невід’ємна від мовної картини світу [4].
Отже, поняття мовної особистості трактується авторами (О. Залевська, Ю. Караулов, В. Нерознак, Л. Крисін, Л. Паламар, А. Шахнарович) по-різному, але найбільш оптимальним визначенням можна вважати наступне формулювання: «це сукупність здібностей і характеристик людини, які обумовлюють створення і сприйняття ним мовленнєвих творів, тобто текстів, які розрізняються за ступенем структурно-мовної складності, глибини і точності відображення дійсності, певною цілеспрямованістю» [3].
Мовну особистість оцінюють відповідно до її інтелектуального рівня, особливостей мисленнєвої діяльності, поглядів на світ, способів оволодіння знаннями й уміннями мовного спілкування.
Мовна особистість нерозривно пов’язана з мовною свідомістю. Термін «мовна свідомість» увійшов до складу наукової мови ще на початку двадцятого століття і функціонує в багатьох галузях знань, зокрема у філософії, логіці, психології, літературознавстві тощо. Науковці по-різному розкривають значення цього поняття, оскільки ключове слово свідомість є цілісним і складним феноменом, що «має різноманітні пізнавальні механізми, які опосередковують творення, сполучення й використання мовних знаків і регулюють мовленнєву діяльність» [1]. До того ж, як відзначають науковці, виокремлення мовної свідомості є лише науковою абстракцією, придатною для дослідження саме мовної проекції свідомості [1]. Тому у вітчизняних і зарубіжних наукових дослідженнях термін «мовна свідомість» співвідноситься з мовною картиною світу, мовленнєвою здатністю, системою вербальної поведінки, ставленням до мови, усвідомленням мови тощо. Мовна свідомість – це вираження свідомості ззовні вербально, а також прийняття на себе мовного впливу. З огляду на суперечність і складність терміна поки що немає єдиного сталого визначення мовної свідомості [1].
Отже, мова не може існувати ізольовано від мислення і свідомості людини: сприйняття і розуміння мовної дійсності, її оцінка зумовлені свідомістю й образом мислення конкретної людини, тобто мова, свідомість, мислення взаємодіють одним з одним і є нерозривним цілим. Саме тому слід навчати майбутніх економістів мислити, аналізувати, проводити оцінку та робити висновки саме іноземною мовою, її культурою задля того, щоб в подальшому своєму професійному житті майбутні фахівці мали змогу успішно вести свої справи, ділові переговори, діалоги тощо.
Література
1. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
2. Сукаленко Т.М. Формування мовної особистості у процесі навчання мови [Електронний ресурс] / Т.М. Сукаленко, І.В. Солодка. – Режим доступу: http://www.philolog.univ.kiev.ua/library/zagal/Movni_i_konceptualni_2013_43_4/123_129.pdf
3. Терещенко В. Мовна особистість як головний концепт авторського дискурсу // Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – К., 2007. – Вип.14. – C. 168.
4. Трифонова О. Змістова характеристика феномена «мовна особистість» [Електронний ресурс] / О. Трифонова. – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/106/19187-zmistova-xarakteristika-fenomena-movna-osobistist.html
5. Ярощук І. Формування мовної особистості майбутнього економіста: соціолінґвістичний аспект [Електронний ресурс] / І. Ярощук. – Режим доступу: http://journal.mandrivets.com/images/file/Jaroshchuk.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий