І. Г. Щербакова м. Маріуполь (Світова література)

НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ У СУЧАСНОМУ ЖІНОЧОМУ РОМАНІ І. РОЗДОБУДЬКО «ЯКБИ»

Наратологія (грец. narratology, від лат. narrare– розповідаю і грец. logos – слово, вчення-наука про розповідання) – це наука про оповідні структури, об'єктом дослідження якого є теорія оповіді [4, 73].

Наратив (з анг.narrative- розповідь, оповідання від narrare – розповідати) – це рід дискурсу, який розповідає певну історію; сюжетно-розповідне висловлювання, яке надає своєму предметно-сенсовому змістові статус події, що робить його подвійно родієвим [3, 78]. 

Під авторськими наративними стратегіями розуміється спосіб подачі фактичного матеріалу, який обирає той чи інший автор для комунікації з читачем як основним реципієнтом тексту, спосіб, що передбачає предусмотренність та організованість інтерпретації самої структури тексту [2, 125].

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку літературознавства наратив став розглядатися не лише як розповідь, композиційний компонент, відмінний від інших мовних форм – описів, роздумів чи діалогів, а й як особливе відтворення подій у тексті. Творчість Ірен Роздобудько розгортається різнопланово й досі лишається не осмисленою системно в українському літературознавстві. Загалом рецепція творчості української письменниці в критиці ще не була предметом окремих літературознавчих студій, а отже, наративні стратегії у творах сучасної  письменниці  майже не розглядалися.

Мета нашої роботи полягає в з’ясуванні особливості поетики І. Роздобудько та надання характеристики типології і специфікі наративної стратегії письменниці на прикладі її роману «Якби».

Ірен Роздобудько – популярна українська журналістка, письменниця, поетеса. Її творчість являє собою невід’ємну складову сучасного української літератури та привертає увагу критиків і літературознавців. Вона, як видатний майстер психологічної жіночої прози, у своїх творах порушує проблеми, які хвилюють сучасність. Широкий спектр питань, що розкриваються письменницею дозволяють нам виокремити її прозу як інтелектуально-психологічну і є синтезом реального та містичного, романтичного та інтелектуального.

Твори І. Роздобудько відрізняються особливою наративною стратегією. Її романи являють собою складнє, багаторівневє, поліфонічнє явищє. Вони відрізняються, насамперед, психологізмом, який є складовою ідіостилю сучасної письменниці та оживляє внутрішнє «Я» читача, культивує світ його моральних цінностей. А тематико-ідейні шукання, руйнування традиційних стереотипів, нові жанрово-стильові системи, роблять романи Роздобудько зразком сучасного жіночого роману [1, 78–83].

У своєму романі «Якби» Роздобудько вигадала фантастичну історію про жінку, яка повернулася у минуле. Письменниця продемонструвала кілька днів життя героїні у її нинішньому та минулому світах. Завдяки цьому авторка порівнює два періоди життя людини: початок ХХІ та 1980-ті роки ХХ століття.

Наративна тканина твору організована в специфічний спосіб: авторка почергово вдається до форм оповіді від першої і третьої осіб, причому остання зберігає суб’єктивне бачення героїні. Літературний наратор наближений до реального автора, тому що наратує не послідовно, а довільно, зміщуючи часопросторові орієнтири, своєрідно подаючи історію. Психологічна дистанція між наратором і персонажем майже повністю нівелюється. Роман «Якби» - це неперервний монолог, де немає місця навіть власне авторі-головний герой і сам автор стають одним цілим.

Письменниця веде повіствувааня в нелінійній послідовності, іншими словами, Роздобуько презентує маніпуляцію з художнім часом, переміщуючи події. Головна героїня  без перешкод переміщується у часі [2, 127].

Наративна стратегія, під якою у нашій роботі розуміється сукупність наративних засобів, що використовуються для досягнення певної мети у репрезентації наративу, полягає в фантастичній фабулі «подорожі в часі» та історичному факті, який подається крізь призму бачення головної героїні і набуває особливого ідейно-естетичного сенсу.

Завдяки фантастичній фабулі «подорожі в часі» та історичному підтексту романа, Роздобудько продемонструвала особливості власної наративної стратегії, спосіб подачі фактичного матеріалу для комунікації з читачем. Інтерпретувавши теперішні образи через минулі, письменниця показала диво у повсякденному житті, навчила цінувати минуле й теперішнє та розкрила причини моральної деградації українського суспільства початку ХХІ століття.

Література

1. Герасименко Н. Особливості творчої манери І. Роздобудько / Н. Герасименко // Слово і час. – 2005 . – № 11. – С. 36–39.

2. Тюпа В. И. Нарративная стратегия романа / В. И. Тюпа // Новый филол. вестн. – М. : РГГУ, 2011. – № 3 (18). – С. 125-127.

3. Тюпа В. И. Нарратология как аналитика повествовательного дискурса: («Архиерей» А. П. Чехова) / В. И. Тюпа. – Тверь : ТвГУ, 2001. – 216 с.

4. Шмид В. Нарратология / В. Шмид. – М. : Яз. славян. культуры, 2003. – 312 с.