ОБРАЗИ «ПІВДЕННОЇ ЛЕДІ» І «БЛАГОРОДНОГО ДЖЕНТЛЬМЕНА» У РОМАНІ М. МІТЧЕЛЛ «ВІДНЕСЕНІ ВІТРОМ»
«Віднесені вітром» – роман американської письменниці Маргарет Мітчелл, події якого відбуваються в південних штатах США в 1860-х роках, під час (і після) громадянської війни. У романі М. Мітчелл присутні мотиви, властиві літературі «плантаторської традиції». На прикладі двох плантаторських сімей – О'Хара і Уїлксів – розповідається про побут і звичаї «старого Півдня». У своєму романі, продовжуючи в якійсь мірі «плантаторську традицію», Мітчелл створила неповторний світ «щасливого доброго минулого», в якому живуть «шляхетні кавалери» (Ешлі і Джордж Уїлкси), «шляхетні південні леді» (Еллін О'Хара, Мелані Уїлкс) і віддані раби (Мамушка, Сем, Пітер, Порк), що усі разом становлюють образ «патріархальної родини» [1, 119].
Автор, не приховуючи усмішки, призводить грубуваті і сумнівні висловлювання Джеральда О'Хара на адресу своїх сусідів. Джеральду симпатичні Калверти, які «можуть просадити на скачках ціле багатство», Тарлтони, у яких «один, два п'яниці в кожному поколінні», Фонтейни, «пропащі бешкетники», здатні пристрелити людину без особливої на те причини [3, 55]. Але тяга Уїлксів до науки і мистецтва, як вважає Джеральд, є ознакою ненормальності: «У всіх у них мізки набакир» [3, 57]. Тому інтерес дочки до Ешлі Уїлкса йому не подобався і шлюб між ними він вважав неможливим.
В американській свідомості міцно тримається класична легенда про Старий Південь. Джентельмени завжди роблять галантні вчинки, хоча забіякуваті, як бійцівські півні, і вміють випити, а прекрасні дами в спідницях з фіжмами ні на мить не втрачають тієї вишуканої відстороненості, яка завжди була мрією американських чоловіків, але в дійсному, реальному житті не зустрічається.
Соціальний статус легенди про Старий Південь ̶ великий багатий маєток з безліччю рабів. Цивілізація південних джентльменів, згідно з цією легендою, вишукана, а правлячий клас ̶ аристократія в сплаві з плантаторами, причому всі вони нащадки заможних родин з привілейованих класів європейських держав. Живуть ці благородні джентльмени у великих та величних особняках з білими колонами і грецькими антаблементами, чорних рабів у них не злічити, а суспільне життя ̶ часто-густо пишність і витонченість.
Мітчелл в «Віднесених вітром» підкреслює, що на «старому Півдні» справжню ціну мала не стільки класична освіта, скільки «вміння виростити бавовна, добре сидіти в сідлі, влучно стріляти, не вдарити обличчям в танцях, галантно доглядати за дамами і залишатися джентльменом навіть в хмелю» [3, 19]. Уїлкси, які добре зналися в мистецтві, літературі та музиці, користуються повагою сусідів, але вважаються трохи дивакуватими.
Взагалі міф про галантне джентльменство прийшов до Америки з кромвелівської Англії і, знайшовши собі притулок на Півдні, сформував уявлення про виняткову вишуканість, витриманість і врівноваженість вродженого південного джентльмена [2].
Поряд з нетрадиційними для «південного» роману образами є в «Віднесених вітром» і знайомі по багатьом зразкам «південної» літератури «шляхетні леді і джентльмени». «Міцному ірландцю» Джеральду О'Хара, що явився в Джорджію «з країни холодних вологих вітрів», протиставлений істинний південний кавалер ̶ Джон Уїлкс, мешканець «краю тропічного сонця і малярійних боліт» [3, 67]. Як і його син Ешлі, Джон Уїлкс покликаний уособлювати в романі духовність і культуру «старого Півдня». Незважаючи на існуючі між ними відмінності, і Джеральд, що нагадує шекспірівського Фальстафа, і аристократ Джон Уїлкс мають багато спільного: вони привітні, позбавлені меркантильності господарі, які шанують закони Півдня і «справу Конфедерації». Їх можна поставити в один ряд з персонажами інших південних романів: з Фонтеном Аллард з «Ніхто не обернеться» К. Гордона, з Х'ю Макги з «Червоної троянди» С. Янга, майором Бученом з «Батьків» А. Тейта і Джоном Сарторисом з «Непереможних» У. Фолкнера.
В рамках сім'ї відповідно до патріархальних пріоритетів встановлюється ієрархічно вибудована структура образів. На чолі цієї сім'ї стоїть чоловік, господар, відповідальний за матеріальну забезпеченість цієї сім'ї, південний кавалер, чиїми якісними характеристиками стають честь, почуття обов'язку, патерналізм, галантність манер. У духовній сфері вдома панує жінка, втілення любові, ніжності, дружелюбності і всіх інших християнських чеснот – це південна леді. При цьому образ південної леді представлений у двох його іпостасях: юна південна леді – дочка плантатора і південна матрона, мати, дружина і добропорядна і дбайлива господиня «великої родини». Південна леді – це вища етична норма, до якої повинна прагнути будь-яка жінка Півдня [2].
Зруйнувавши традиційне уявлення про «південну леді», головна героїня роману Скарлетт, внесла свій внесок у створення нового образу – міфу – жінки «американської мрії». Героїня роману М. Мітчелл стала частиною національної міфології, американського «епосу наших днів».
Література
1. Архангельская И. Б. Творчество Маргарет Митчелл и «южная традиция» в литературе США (30-е гг. ХХ в.) : автореф. дис. … канд. филол. наук / И. Б. Архангельская. – Н. Новгород : НГПИ им. М. Горького, 1993. – 19с.
2. Галинская И. Л. Ключи к роману М. Митчелл «Унесённые ветром» / И. Л. Галинская. – М. : ИНИОН РАН, 1997. – 64 с.
3. Митчелл М. Унесенные ветром / М. Митчелл; пер. с англ. Т. Озерской ; авт. предисл. П. Палиевский. – М. : Худож. лит., 1984. – Т. 1. – 607 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий