ХРОНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ В СУЧАСНІЙ
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Запозичення іншомовних слів є наслідком географічних, економічних,
наукових, культурних та інших зв‘язків між народами. Слова іншомовного
походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови.
Співвідношення запозичених та корінних
слів у різних мовах неоднакове. В українській мові запозичення становлять
приблизно 10% її словникового складу, в англійській – майже 30% (найбільше з
французької мови), в румунській – понад 40% (переважають із слов'янських мов),
у японській – приблизно 70% (здебільшого з китайської мови). Мабуть, найбільш
насичена іншомовними словами лексика корейської мови – їх тут майже 90%
(переважно з китайської мови). Найменше запозичень в ісландській мові – усього
кілька десятків (sykur «цукор», bеnzіn «бензин», sitrоna «лимон») [1,
225].
Іноземне слово
пристосовується до закономірностей іншої мови, входить у її
лексичну систему. Адаптація запозичених слів передбачає:
1. Набуття
іншомовним словом граматичних категорій, що відсутні в мові-джерелі, але наявні
у засвоюючій мові. Так, в українській мові слово майдан чоловічого роду, а чадра
– жіночого, хоч у татарській та турецькій мовах, з яких запозичені ці лексеми,
вони ніякого роду не мають (тюркським мовам не властива ця граматична
категорія);
2. Надання слову притаманної
запозичуваній мові словозміни й пристосування до її системи валентностей.
Наприклад, до українського слова естрада, запозиченого
через французьке estrade (з латини stratum – «настил»), долучено для
збереження жіночого роду флексію -а,
що зумовило його відмінювання (естради,
естрадою тощо), хоч у французькій мові граматична категорія відмінка
відсутня;
3. Фонетичне оброблення слова для
пристосування його до фонологічної системи запозичуваної мови. Наприклад, давні
запозичення з латинської мови конопля
й кіт нині істотно відрізняються
звуковим складом від своїх джерел: саnnabis,
cattus. Ця розбіжність розвинулася
поступово завдяки таким закономірним для слов'янських мов змінам: короткого [ă]
в [о], який у слові кіт уже на
українському ґрунті перейшов у [і]; губного приголосного з наступним [j] у
сполучення [пл']; усуненню невластивих слов'янським мовам флексій.
Слова, запозичені з інших мов, не завжди
пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пишуться за
іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти
запозичені й незапозичені слова:
1. Майже всі
слова, які починаються на [а], [е], і більшість на [і] – іншомовного
походження: абітурієнт, абстракція,
автомобіль, адміністрація, аеродром, аукціон; евакуація, економіка,
експеримент, електрика, ефективний; ідеологія, інтеграція, інфраструктура,
історія;
2.
Іншомовного походження є слова, що мають звук [ф]: фабрика, факультет, фарфор, феєрверк, фешенебельний, форма, фунікулер,
футбол, графік, сифон, торф (винятки:
Фастів і форкати);
3. В
іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія,
ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс; в українських –
вони можливі лише на межі значущих частин слова, найчастіше префікса й кореня: виорати, заозерний, наодинці, наосліп,
зауважити, самоочисний, кароокий;
4. Іншомовним
словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, демонстрант, комплект, матч, пункт, сандвіч, тембр, тюбінг,
умбра, циліндр;
5. В
іншомовних словах не чергуються [о], [е] з [і] та немає випадних [о], [е], як в
українських: бетон – бетону
(наприклад, українське дзвін – дзвону),
ваніль – ванілі (наприклад,
українське сіль – солі), бюлетень – бюлетеня (наприклад,
українське день – дня), катер – катера (наприклад, українське вітер – вітру), тон – тону (наприклад, українське сон – сну);
6. В
іншомовних словах рідко виділяються префікси й суфікси, а корінь може мати три
та більше складів (на відміну від українських слів, у яких корені одно-, рідше
двоскладові): вітамін, гіпотеза,
дисципліна, температура, характер; якщо ж і виділяються префікси й суфікси,
то вони відмінні від споконвічних українських: а-соціація, ди-соціація; екс-порт, ім-порт, транс-порт;
дез-організація, ре-організація; демонстр-ант, демон-стр-ація;
7. Частина
іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється: амплуа, комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, рагу, кенгуру, інтерв'ю [2,
199].
За ступенем
пристосування іншомовних слів до запозичуючої мови виокремлюють:
а) засвоєння
– слова, що фонетично і граматично адаптувалися до запозичуючої мови, набули
вигляду, притаманного корінним словам: гарбуз
– із тюркських мов, нафта, школа
– через польську і латинську з грецької мови;
б) власне запозичення – слова, у яких
процес пристосування ще не завершився, які ще зберігають забарвлення
іншомовності: невідмінювані слова кіно,
метро, журі, какаду;
в) варваризми – слова з особливо
виразним забарвленням іноземності, у яких адаптація щойно почалася чи взагалі
ще не починалася. Варваризми не відповідають нормам запозичуючої мови: невідмінюваний
прикметник беж «світло-коричневий»,
міні, максі «назви
спідниць відповідно до їх довжини», чао «до
побачення»
[1, 227].
г) екзотизми – слова для позначення
екзотичних, незвичайних реалій, для яких у мові немає назв: кімоно, чалма, аул, меджліс, хурал [2,
198].
Іншомовні слова в мові, яка запозичує
їх, втрачають внутрішню форму, тобто стають немотивовані. Наприклад, англійське
слово marketiпg, що дослівно означає "торгівля" і вживається в нашій мові як
маркетинг, складається з кореня mark (одне зі значень – «тавро», «фабрична марка»), суфікса –et (market означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з
узагальнювальним значенням -ing.
За характером запозичених слів
розрізняють такі їх типи:
а) лексичні запозичення – засвоєння слів
у єдності їх форми і змісту. Наприклад, запозичення з англійської: мітинг, траулер, трактор, гангстер, футбол,
маркетинг, бізнесвумен, бос, спонсор;
б) кальки (з французської calque «копія»)
– запозичення слів або фраз шляхом буквального, поморфемного їх перекладу.
Українське хмарочос скальковане з der Wolkenkratzer (die Wolke «хмара», kratzen «чесати»), а російське небоскреб з англійської skyscraper (sky – «небо»,
scraре «скребти»);
в) семантичні запозичення – розвиток
нового значення у корінному слові під впливом іноземного. Так, українське
риса «лінія» набуло значення
«властивість» під впливом французької trait «стріла; штрих; риса характеру»,
узбекське кураш «єдиноборство,
сутичка» за зразком російської борьба означає «діяльність,
скерована на досягнення певного результату».
Семантичні запозичення деякі мовознавці відносять до кальок. Однак при
калькуванні створюється матеріально нове слово, а при семантичному запозиченні
з'являється лише нове значення вже існуючого слова;
г) словотвірні запозичення – передавання
певного значення за допомогою іншомовних морфем. Слово телефон утворене з двох
грецьких коренів (tele «далеко» і phoпe «звук, голос») у ХІХ ст. в межах
англійської мови. До словотвірних запозичень належить значна кількість наукових
термінів, які традиційно утворюються з допомогою грецьких та латинських морфем;
ґ) зворотні запозичення – виявляються
втому, що слово потрапляє в іншу мову, а потім повертається назад уже в новій
формі і з новим значенням. Так, слов'янське
господин «пан» було запозичене угорською мовою, а звідти прийшло в говірки
української мови як ґазда «господар».
Слов'янське колесо, запозичене
італійською мовою, набуло в ній значення «кінний екіпаж» (calesse, calesso) і з цим значенням повернулось у польську мову як kolaska, а з неї й у російську коляска [1, 228].
Ставлення до іншомовних слів завжди
обумовлене конкретними історичними обставинами. Небажаним є надмірне
використання запозичень, а також намагання очистити мову від іншомовних слів.
Суспільна практика людей, історичний розвиток мови відбирають із запозичених
слів необхідні, відкидаючи зайві, тобто ті, які позначають поняття, що вже
мають у мові цілком прийнятне вираження.
Література
1. Карпенко
Ю.О. Вступ
до мовознавства: Підручник / Ю.О.
Карпенко. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – 336 c.
2. Ющук І. П.
Українська мова. Лексичні запозичення / І. П. Ющук: Підручник. –
К. : Либідь, 2004. – 639 с.
3. Сучасний
словник іншомовних слів / відп. ред. Н. В. Тучина. – Харків : Торсінг плюс, 2007. – 767 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий