С. А. Камінська м. Маріуполь (Методика викладання ІМ)

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ: ВИЗНАЧЕННЯ, ФУНКЦІЇ

Освіта в Україні є однією з головних складових загальнолюдських цінностей. Демократизація суспільства, інтелектуалізація праці і швидкий розвиток сучасних технологій потребують створення умов, за яких народ України, оволодівши сучасними знаннями, став би високорозвиненою інтелектуальною нацією, а освіта - одним з головних пріоритетів держави. В Україні триває процес модернізації освітньої галузі. Головним завданням Національної стратегії розвитку освіти до 2021 року є забезпечення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного, демократичного розвитку суспільства, економіки, науки, культури. Зміни в освіті повинні забезпечити створення умов для особистісного розвитку людини відповідно до її індивідуальних задатків, здібностей, потреб у навчанні впродовж життя.

Моніторинг у педагогічної науці визначается як форма організації, збору, зберігання, обробки та розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне спостереження за її станом і прогнозування розвитку педагогічних систем. Моніторинг розглядається в теорії соціального управління як однє з найважливіших, відносно самостійних ланок в управлінському циклі. В рамках моніторингу проводиться виявлення та оцінювання проведених педагогічних дій. При цьому забезпечується зворотний зв'язок, отримується інформація про відповідність фактичних результатів діяльності педагогічної системи її кінцевим цілям. Те, що кінцеві цілі завжди не відповідають заданим, планованим (в тій чи іншій мірі), - ситуація звичайна, але не завжди враховується практичними працівниками освіти. Завдання полягає в тому, щоб правильно оцінити ступінь, напрямок і причини відхилення [1].

Модернізація освіти потребує нових підходів до управлінської діяльності керівника. Система управління має забезпечувати якість надання освітніх послуг у залежності від потреб людини, суспільства, ринку праці. При цьому якість освітніх послуг виступає як соціальна категорія, за допомогою якої визначається стан та результативність освітнього процессу.

Сучасна нормативно-правова база моніторингу представлена в Конституції України, Законами України «Про освіту» (зі змінами і доповненнями, внесеними Кабінетом Міністрів України від 7 грудня 2000 №2120-III). В останньому документі дається визначення базових понять: "якість вищої освіти", "якість освітньої діяльності", "система стандартів вищої освіти", "засоби діагностики якості вищої освіти [2].

Педагогічний моніторинг забезпечує учасників освітнього процесу, керівників структур навчального закладу якісною та своєчасною інформацією, необхідною для прийняття рішень щодо перегляду (внесенню коректив) в цільові, технологічні, організаційні, інформаційні, нормативні параметри педагогічної діяльності, дає можливість забезпечити особистісно-орієнтований підхід. У педагогічній системі в якості причин, що знижують ефективність її функціонування, можуть виступати: зміни в цілях освітнього закладу, в освітніх та навчальних програмах, планах, розбіжність особистих цілей учасників освітнього процесу з цілями освітньої установи, випереджальний розвиток науки, яка формує навчальні курси, перехід до нових методик і технологій навчання, об'ємноі зміни складу учнів і педагогічного персоналу в процесі досягнення мети. Таким чином, моніторинг пов'язаний з виявленням і регулюванням впливів факторів зовнішнього середовища і внутрішніх факторів самої педагогічної системи [3].

Розгляд моніторингу як самостійної функції управління освітнім процесом носить умовний характер. У реальному освітньому процесі моніторинг тісно пов'язаний з усіма функціями і стадіями управління, тому його істотні характеристики можуть бути повно розглянуті тільки у співвіднесенні з іншими ланками процесу управління освітою в школі.

Органічний зв'язок моніторингу з іншими функціями управління проявляється в тому, що кожна функція управління виступає як основна точка моніторингу, тобто моніторинг зачіпає цілі, інформацію, прогнози, рішення, організацію та виконання педагогічної діяльності, комунікацію і корекцію. Очевидною є зв'язок моніторингу з цілями навчання, які зазвичай фіксуються в планах і є вихідною основою моніторингу. Іншими словами, моніторинг пов'язаний з оцінкою реалізації цілей і планів. Він має місце скрізь, де фактичне порівнюється з наміченим, і головне завдання моніторингу зводиться до зменшення різниці між ними.

До функціональних результатів - різні способи педагогічного впливу, призначення яких полягає в управлінні діяльністю учнів, що навчаються. Якісною і кількісною мірою оцінки психолого-педагогических результатів є норми, еталони, якими задаються умови успішної навчальпої роботи і її бажані результати. Норми визначаються цілями, стандартами системи і є обов'язковою частиною певного навчального плану або програми.

Норма (нормування) - одна з найбільш необхідних умов і підстав моніторингу, оскільки саме з нею порівнюються фактичні результати. Порівняння реальних результатів з еталонами і нормами в освітній діяльності є лише одним з компонентів та етапів моніторингу, за яким має здійснюватися змістовна оцінка і корекція. У навчанні операцію співвіднесення фактичних результатів і заданих цілей, стандартів, норм, еталонів називають перевіркою. Інтерпретацію і ставлення до фактичного результату складає процес оцінювання, або просто оцінка. Моніторинг та оцінка будуть настільки ефективні, наскільки коректно задані стандарти і норми, тобто якою мірою вони відповідають ряду вимог [4]. Основні з них: об`єктивність стандартів і норм (вони повинні бути якісно і кількісно визначені й придатні для практичного використання); узгодженість з можливостями школи та її складовими частинами або елементами. Завищення стандартів й норм веде до надмірної напруженості, зривів, збоїв у процесі, випадання окремих структурних ланок школи із загальної узгодженої роботи. Зниження стандартів і норм паралізує активність учасників освітнього процесу в школі, викликає стан благодушності, самовдоволення і неробства. Створення нормативів повинно враховувати також і конкретні умови, в яких пропонується їх виконання. Дотримання стандартів і нормативів передбачає наявність апарату моніторингу, відповідального за виявлення відхилень і адекватну їх оцінку. Нормативи повинні будуватися на основі минулого досвіду і спиратися на аналіз поточного стану школи. Потрібно уникати абсолютизації і перебільшення ролі різних нормативних вимог.

Для забезпечення ефективності моніторингу в школі важливим стає ряд вимог, яким повинна задовольняти зворотна інформація: повнота, релевантність, адекватність, об'єктивність, точність, своєчасність, доступність, безперервність, структурованість і специфічність для кожного рівня моніторингу [5].

Розрізняють такі види моніторингу: за масштабом цілей освіти (стратегічний, тактичний, оперативний); за етапами навчання (вхідний або відбірковий, навчальний або проміжний, вихідний або підсумковий); за тимчасовою залежністю (ретроспективний, попереджувальний або випереджаюче, поточний); за частотою процедур (разовий, періодичний, систематичний); за охопленням об'єкта спостереження (локальний, вибірковий, суцільний); за організаційними формами (індивідуальний, груповий, фронтальний); за формами об'єкт-суб'єктних відносин (зовнішній чи соціальний, взаємоконтроль, самоаналіз); за інструментарієм (стандартизований, нестандартизований, матричний та ін.) ».

Організація моніторингу пов'язана з визначенням і вибором оптимального поєднання різноманітних форм, видів і способів моніторингу, з урахуванням особливостей конкретної навчально-педагогічної ситуації. Таким чином, моніторинг, являючи собою підставу для прийняття рішень про збереження або перегляд певного способу дій або поведінки, сам стає областю прийняття рішень. Іншими словами моніторинг є системою контролюючих і діагностируючих заходів, обумовлених цілепокладанням процесу навчання і таких, що передбачають в динаміці рівні засвоєння учнями навчального матеріалу, його коригування, регулярне відстеження якості засвоєння знань і умінь у навчальному процесі.

Література

1. Беспалько В.П. Моніторинг якості навчання - засіб управління освітою / В. П. Беспалько // Світ освіти. - 2005. - №3. - С. 31-38.

2. Закон України «Про освіту» / зі змінами та доповненнями / від 17.11.2013

3. Дахін А.Н. Педагогічний моніторинг: концепція та застосування / А.Н. Дахін // Шкільні технології. 2002. - №2. - С. 55-60.

4. Лукіна Т. Моніторинг якості освіти: теорія і практика: наукове видання // Т. Лукіна. - К .: Шкільний світ, 2006. - 128 с.

5. Орлов А.А. Моніторинг інноваційних процесів в освіті/ А.А. Орлов// Педагогіка. - 2004. - № 3. - С. 96-99.