М. О. Яшкова м. Маріуполь (Методика викладання ІМ)

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ І ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Основна мета навчання іноземних мов — це формування і розвиток комунікативної компетенції учнів, яка включає в себе вміння міжкультурної взаємодії; практичне оволодіння іноземною мовою, як засобом спілкування. Тому пріоритет надається комунікативності, інтерактивності, аутентичності спілкування, вивченню мови в культурному контексті. Для цього треба створити реальні, справжні життєві ситуації, які будуть стимулювати вивчення матеріалу і виробляти адекватну поведінку. Один із самих ефективних засобів досягнення поставленої мети — це занурення учнів у мовленнєве середовище, що стає можливим за допомогою використання онлайнових соціальних мереж і сервісів Web 2.0 [1, 17].

Робота учнів з електронними ресурсами повинна бути спланована методично грамотно, адже одна лише наявність доступу до них не є гарантом швидкої та якісної освіти. Тому виникає гостра необхідність в розробці нових методик навчання іноземній мові на основі навчальних Інтернет-ресурсів та соціальних сервісів Web 2.0, які б були націлені на формування та розвиток:

·  аспектів іншомовної комунікативної компетенції

·  інформативної компетенції (критичне відношення до розповсюджу вальної інформації, розвиток комунікативно-когнітивних вмінь проводити пошуки та відбір, проводити узагальнення, класифікацію, аналіз та синтез отриманої інформації)

·  комунікативних вмінь обговорювати результати роботи з ресурсами мережі Інтернет

· вміння використовувати ресурси мережі Інтернет для освіти та самоосвіти з метою знайомства з культурно-історичною спадщиною різних країн та народів, а також виступати в якості представників рідної культури, країни,міста

· вміння використовувати ресурси мережі Інтернет і сервіси Web 2.0 для задоволення своїх інформаційних та освітніх інтересів і потреб [3, 30].

Серед найпопулярніших сервісів Web 2.0, які можуть бути використані на уроках німецької мови у середній школі, Черниш В. В. виділяє декілька основних: соціальні мережі (Facebook), блог, закладки (Bookmarks), веб-квест (Web-quest), мудл (Moodle), Ю Тьюб (YouTube) та ін. [4, 9].

В залежності від конкретних учбових цілей, вищезгадані сервіси Web 2. 0 можуть бути використані як в індивідуальній, так і в груповій формі роботи, як в проектній діяльності, так і на регулярних заняттях, як вдома, так і в аудиторії. Їхнє використання буде сприяти залученню іноземної мови до навчальної пізнавальної діяльності [2, 9].

У «класичному» Інтернеті основою є інформація або контент, розташований на тисячах різних сайтів, навколо якого й «обертаються» всі користувачі. Нині, коли насичення інформаційного поля є достатнім, якщо не надлишковим, на перший план виходять інтереси користувача. «Класичний» Інтернет на даний момент задовольняє потребу в інформації тільки за рахунок глобальних пошукових систем і великої кількості розрізнених сайтів і порталів. Можливість спілкування і самовираження існують в Інтернеті лише за інтересами або для тематично вузьких спільнот професіоналів у тій чи іншій галузі. Основними характеристиками Web 2.0, які відрізняють його від «класичного» Інтернету, є креативність, доступність, соціальність, відкритість, особистісна орієнтованість або ідентичність.

Отже, роль Web 2.0 двояко значуща. З одного боку, вона дозволяє користувачам працювати в режимі самоконтролю і контролю з боку викладача, підвищує мотивацію до вивчення мови й робить процесс навчання особистісно-орієнтованим. З іншого боку, викладач має можливість вводити додатковий мовний матеріал для вивчення. Але не слід забувати, що соціальні мережі мають і свої «підводні камені». Саме орієнтація на коллектив на замість професійного наповнення мережі викликає в багатьох останнім часом недовіру. Особливо жорсткій критиці підлягає зараз улюблений учнями і студентами зі всього світу довідковий сайт Вікіпедія.

Web 2.0 надає можливість користувачам розміщувати різноманітну інформацію — від відгуків про той чи інший фільм/продукт/послугу до аудіо- і відеофайлів. Контент користувачів може бути дуже інформативним, але в більшості випадків він є не досить змістовним і даремним. Крім того, 1/5 частина всіх мережевих щоденників є фіктивною й існує лише для розповсюдження спаму. Усе частіше висловлюється думка, що для того, щоб мережевий контент був достовірним і змістовним, цим мають займатися спеціалісти.

У майбутньому сервіси Web 2.0 будуть використовуватися у викладанні німецької мови не тільки як зручна програмна платформа для ефективної організації і систематизації навчального процесу всередині одного навчального курсу, а й для організації навчальної взаємодії, як між учасниками цієї групи, так і з учасниками з різних навчальних закладів світу. Іншими словами, буде активно використовуватися соціальна складова, що дозволяє користувачам легко спілкуватися й обмінюватися будь-якою інформацією із зовнішнім світом.

Використання відкритих навчальних блогів у процесі вивчення іноземних мов призведе до створення особливої навчальної блогосфери, у якій усі учасники освітнього процесу зможуть спілкуватися, спільно створювати навчальну базу даних, обмінюватися ідеями, контролювати навчальний процес, отримувати допомогу від носіїв мови і т. д. Причому найцінніша перевага використання саме соціальних мереж полягає в тому, що все це можна буде робити на одній програмній платформі, не вдаючись до інших Інтернет-технологій.

Література

1. Мельник О.М. Технології WEB 2.0 – інноваційний засіб навчання іноземної мови / О.М. Мельник // Комп'ютер у школі та сім'ї. – К.: Фенікс, 2011. – № 7. – С. 17-19.

2. Патаракин Е.Д. Социальные сервисы Веб 2.0 в помощь учителю / Е. Д. Патаракин. – М: Интуит.ру, 2007. – 64 с.

3. Сысоев П.В. Технологии Веб 2.0 в создании виртуальной образовательный среды для изучения иностранного языка / П.В. Сысоев, М. Н. Евстигнеев // Иностранные языки в школе. – 2009.–№ 3. – С. 26–31.

4. Черниш В.В Інформаційно-комунікаційні засоби формування та удосконалення іншомовної комунікативної компетентності у навчальних закладах різного типу / В.В Черниш // Іноземнімови. – 2012. – № 3. – С. 8-17.