А.С. Румянцева м. Маріуполь (Світова література)

ІДЕЇ ДЗЕН-БУДДИЗМУ ТА ІНДУЇЗМУ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА

Актуальність роботи. Феномен «діалогу культур», який стрімко еволюціонував упродовж XX ст., кардинально поглибив і урізноманітнив зв'язки між культурними ареалами Сходу і Заходу. Особливо жваво процеси культурного обміну точилися на царині філософії і мистецтва, в результаті чого в середині XX ст. у масовій західній свідомості помітно затвердився орієнтальний ціннісний вектор. Разом з «бітництвом», яке висвітлило етичні основи цієї релігійно-філософської традиції, східні ідеї та доктрини в більш адекватній формі відбилися у творчості Дж. Д. Селінджера. Їхня питома вага у філософсько-естетичних поглядах письменника вельми висока, а художня значущість та новизна в інтеркультурному контексті безсумнівні [4].

Перші ознаки захоплення Селінджера стародавньою індійською філософією знаходимо в повісті «Перегорнутий ліс» (1947). Її герой, поет Рей Форд – послідовник Уїтмена, за прикладом якого вводить у свою поезію елементи «священних містичних книг стародавньої Індії». Рей Форд скористався улюбленим порівнянням індійського філософського епосу в своєму вірші, що дало назву повісті: «Не спустошена земля, величезний перегорнутий ліс, усе листя якого знаходиться під землею». Алегорію перегорнутого лісу можна розшифрувати за допомогою одного з символів, що найбільше використовується в стародавній індійській релігійно-філософській літературі. Носієм знання й розуму там вважаються «листя дерева, що росте догори корінням» – ашваттхи. Образ ашваттхи існує в індійському філософському епосі не лише в якості простого порівняння (дерево-всесвіт), але й у вигляді складної метафори – «древо всезрозуміння». Згідно поясненню цього символу, перегорнуте дерево ашваттха – це всесвіт, листя якого – священні ведичні гімни, і той, хто пізнав древо, стає знавцем Вед. Це древо вічне, нетлінне, як сам всесвіт, воно також символізує кругообіг життя – ланцюг народжень і смертей (сансара), що прив'язує людину до причини усіх земних страждань – колеса існування. Перегорнуте дерево, листя якого на відміну від листя ашваттхи сховане під землею, у повісті Селінджера символізує, очевидно, всесвіт, позбавлений знання й розуму [3].

Ліс у брахманічно-буддистській літературі є образом темних і гріховних бажань, знищення яких веде до звільнення. У буддистському каноні говориться про звільнення від бажань шляхом знищення лісу. Таким чином, розкривши філософське значення староіндійської метафори (всесвіт є скупченням гріховних людських бажань і дій, він, на жаль, позбавлений мудрості й знання), можна розшифрувати елемент тайнопису у вірші героя повісті «Перегорнутий ліс». Спроби розшифровки символу «перегорнутого лісу», які зустрічались в американській критиці, йшли, проте, в інших напрямках. У. Френч, наприклад, вбачав у цій алегорії доктрину звільнення художника від усілякої відповідальності перед суспільством, від турботи за благо людства, а Ф. Гвінн і Дж. Блотнер розглядали образ «перегорнутого лісу» з позицій фрейдистської символіки [3]. 

У творчості Селінджера знайшло своє відображення і захоплення філософією дзен-буддизму. Селінджер неодноразово вертався до теми ставлення людини до Бога, точніше, до відсутності Бога, намагаючись перебороти відчуття порожнечі за допомогою своєрідної комбінації християнських і буддистських ідей.

Наприклад, у новелі «Тедді» (1953) головний герой – десятирічний Тедді Макардль,  – незважаючи на свою юнацьку недосвідченість, демонструє чудове знання ідей, що постулюють єдність людської душі і вселенської сутності, а також розуміння карми – філософії відплати за все скоєне на землі. А Зуї («Френні і Зуї», 1961), намагаючись витягти з духовного стресу свою молодшу сестру, доводить їй, що молитви не допоможуть, необхідним є просвітлення, яке досягається іншими засобами. Для цього доведеться зануритися в себе, відчувши почуття родинної близькості як універсальний стан, що мирить зі світом [2].

Тедді – ясновидець і мудрець, він зустрічався в Європі з професорами богослів’я декількох університетів. Юний прихильник буддистського вчення про перевтілення передбачає майбутнє, чим він власне кажучи, і займався в Європі. Тедді – філософ, він вважає, що порятунок від самотності, людської грубості і невігластва слід шукати в самоудосконаленні, любові до ближнього, непротивленню злу, гуманному відношенню до ворогів [1].

У розмові з лектором Нікольсоном він передбачає власну смерть, пробачає батькам їх егоїзм, заздалегідь прощає і свою злу сестричку, котра, як він знає, буде причиною його загибелі. Потім Тедді спокійно рушає «назустріч новому перевтіленню»: Нікольсон чує, як із басейну лунає його передсмертний крик.

У. Вігенд назвав «Тедді» шизофренічною нісенітницею, І. Хассан стверджує, що цим оповіданням у творчості Селінджера розпочинається релігійна фаза, так як герой вірить у ведичне перевтілення і відчуження, а реалістичні портрети батьків Тедді і його сестри він вважає досить туманними.

Ф. Гвінн і Дж. Блотнер знаходять в оповіданні «Тедді» ідеї семантичної філософії. Розмова Тедді і лектора Нікольсона нагадує їм дискусії з розповідей про Гласів. Тедді, на їхній погляд, містик, котрий рухається до неминучої смерті в стані душевної рівноваги, що різко контрастує з логічним і емоційним егоцентризмом всіх інших персонажів оповідання. Взагалі, багато дослідників (у тому числі й К. Александер) вважають, що «Тедді» передує циклу повістей про Гласів. Тут дуже сильні дзенські ідеї. Тедді схожий на маленького Симора, котрий також міг бачити майбутнє і минулі перевтілення. Ця східна ідея реінкарнації переплітається з піфагорійською ідеєю про те, що людина після смерті не вмирає [1].

Д. Вейфілд називає «Тедді» суто містичним твором, не вбачаючи у ньому ні крихти реалізму. Він рахує, що в цьому оповіданні міститься заклик покінчити з матеріальними турботами в реальному житті й перейти (як цього потребують містичні релігійні вчення Сходу) в «справжній, а не ілюзорний» духовний світ, шлях до якого лежить через смерть. Д. Вейфілд порівнює оповідання з «Блакитним періодом де Дом’є-Сміта», вважаючи, що обидва написані в дусі поза інтелектуального просвітлення дзен.

У тому ж ключі розглядає «Тедді» і Дж. Міллер-молодший, поєднуючи його з «Блакитним періодом де Дом’є-Сміта» з групою «містичних новел». Він вважає, що у ньому, як і у «Ловці у житі», висловлена відраза до світу. «Якщо ми приймемо світ, створений Селінджером в цьому оповіданні, - пише критик, - то не будемо тужити за долею Тедді, а зрозуміємо, що він став на шлях до наступного перевтілення, наблизився до того циклу, котрий приведе його до постійного споглядання Бога». Дж. Міллер вбачає у загибелі хлопчика неминучу закономірність, оскільки «ідеальна довірливість і невинність приречені у цьому світі» [1].

Селінджер не закликає кожного відректися від світських турбот і зайнятися самоспогляданням. Але він бачить ідеал у буддистському стані спокою. Селінджер – екзистенціаліст, що розчарувався в житті і шукає на порятунок. І знаходить його в буддизмі й давньоіндійській філософії, тому що не існує більш гуманної філософії, ніж східна. Вона побудована на любові до ближнього і сприйнятті світу як цілого.

У східних філософських вченнях, Селінджера приваблює перш за все загальнолюдський зміст, гуманістична суть, запропонована можливість узагальнювати ті або інші життєві явища, аналізувати причини людських страждань і шукати шляхи позбавлення від них. Спроба синтезувати деякі філософські погляди Сходу і Заходу, застосувати основні закони староіндійської поетики й обумовлюють складну естетичну природу творів Селінджера. 

Література

1. Галинская И.Л. Философские и эстетические основы поэтики Дж. Д. Сэлинджера [Электронный ресурс] / И.Л. Галинская. – Режим доступа: http://www.e-reading.link/bookreader.php/146227/Galinskaya__Filosofskie_i_esteticheskie_osnovy_poetiki_Dzh._D._Selindzhera.html.

2. Зверев А.М. [Электронный ресурс] / А.М. Зверев. – Режим доступа: http://www.philology.ru/literature3/zverev-99a.htm.

3. Творчість американського письменника Дж Д Селінджера [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Творчість_американського_письменника_Дж_Д_Селінджера.

4. Черняєв С.П. ідеї дзен-буддизму у творчості Дж. Д. Селінджера /філософський аспект/ [Електронний ресурс]: дис. … канд. філос. наук : 17.12.96 / С.П. Черняєв; Харк. держ. ун-т. – Режим доступу: http://cheloveknauka.com/idei-dzen-buddizma-v-tvorchestve-dzh-d-selindzhera-filosofszhiy-aspekt.