РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ОВОЛОДІННЯ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ
Проблема освітньої автономності вивчаючих іноземні мови (ІМ) сьогодні є однією з найбільш дискусійних в педагогіці і методиці навчання ІМ. Дана концепція стала предметом численних досліджень, проте вчені так і не дійшли до єдиної думки щодо суті. Концепція автономії стала частиною численних досліджень в теорії та практиці навчання ІМ. Частково це відбулося завдяки успіху численних проектів, пов'язаних з розвитком навчальної автономії. Однак спочатку ця концепція з'явилася в педагогіці і лише потім в методиці викладання ІМ.
Ще Галілео Галілей міркував про те, що неможливо навчити людину чому-небудь: ви можете тільки допомогти йому відкрити все самому [2, 23]. Слідом за ним Жан-Жак Руссо робив акцент на природну освіту, суть якої полягає в тому, що учні повинні вчити тільки те, що хочуть і коли хочуть, а вчитель повинен постійно заохочувати їх у цьому прагненні.
Автономність учня дослідники пов'язують зі здатністю самостійно здобувати нові знання та вдосконалювати навички та вміння.
Психолого-педагогічні основи автономного навчання закладені такими дослідниками, як Ю.М. Кулюткін, А. В. Петровський, І.О. Зимня та ін.
Автономне навчання може розглядатися як:
1) ситуації, в яких навчання стає повністю самостійним;
2) набір спеціальних учбових навичок та вмінь;
3) перенос відповідальності за процес навчання на учнів;
4) право учня самому визначати напрямок свого навчання [4, 174].
Іншими словами, автономне навчання розуміється і як спосіб організації самостійної роботи учнів поза аудиторії, і як здатність особистості до самоврядування та саморефлексії у навчальному процесі.
Під автономною навчальною діяльністю також розуміється, як правило, здатність учнів до самостійної роботи.
Зазвичай, говорячи про навчальну діяльність, дослідники мають на увазі роботу учня у класі. Але організація навчальної діяльності школяра включає поряд з класною, його домашню, позакласну і самостійну роботу з ІМ. Найменш вивченою і, в той же час такою, що представляє найбільший інтерес в плані психологічного аналізу учбової діяльності, є самостійна робота школяра. Саме в ній найбільше проявляється його мотивація, цілеспрямованість, а також самоорганізованість, самостійність, самоконтроль та інші особистісні якості. Саме самостійна робота школяра може служити основою перебудови його позиції в навчальному процесі.
Так, достовірно самостійна робота як самостійна учбова діяльність може виникнути на основі "інформаційного вакууму". Він виникає тоді, коли у школяра формується потреба дізнатися, освоїти щось нове, невідоме, потрібне, важливе для себе, а засобів задоволення такої потреби в учбовому процесі немає.
Іншими словами, особливість самостійної роботи, що розуміється таким чином, на відміну від "позакласної", "домашньої" якраз і полягає в тому, що вона завжди здійснюється на новому для школяра матеріалі, в процесі рішення нових пізнавальних завдань.
Самостійна робота школярів, що розглядається в цілому як діяльність, є багатостороннім, поліфункціональним явищем. Вона має не лише учбове, але і особове, і громадське значення.
За визначенням І.О. Зимньої, самостійна робота - це організована самим школярем робота в силу його внутрішніх пізнавальних мотивів і здійснювана їм в найбільш зручний, раціональний із його точки зору час [3, 103].
Основною умовою для реалізації учбової автономії при навчанні ІМ визначена діяльність викладача, пов'язана з розробкою нових навчальних програм і посібників, системи контролю і оцінювання автономної учбової діяльності тих, що навчаються [1, 150].
Будучи особливою вищою формою учбової діяльності, самостійна робота обумовлюється індивідуально-психологічними і особовими особливостями школяра як її суб'єкта. Школяреві потрібно не тільки вміти розуміти запропоновані вчителем цілі, але і формувати їх самому, утримувати ці цілі до їх реалізації, щоб їх місце не зайняли інші, які теж можуть представляти інтерес. Школяр повинен вміти моделювати власну діяльність, тобто, вміти виділити умови, важливі для реалізації мети.
У рішенні завдань формування здатності школярів до самостійної роботи виникає велика педагогічна проблема усього шкільного колективу - цілеспрямованого навчання учнів, особливо середніх і старших класів. Таке навчання повинне включати формування прийомів моделювання самої учбової діяльності, визначення учнем оптимального розпорядку дня, усвідомлення і послідовний відробіток їм раціональних прийомів роботи з учбовим матеріалом.
Великий інтерес в плані організації самостійної роботи школярів по іноземній мові можуть представити запропоновані М. Л Соколовою прийоми учбової роботи. Їх цілеспрямоване формування у школярів в класі забезпечить подальше їх використання в самостійній роботі. До таких прийомів, згідно М. Л Соколовій, відносяться "...прийоми смислової переробки тексту, укрупнення учбового матеріалу, виділення в ньому початкових ідей, принципів, законів, усвідомлення узагальнених способів рішення завдань, самостійна побудова школярами системи завдань певного типу" [4, 175].
Можна зробити висновок, що самостійна робота учнів займає важливе місце. Вона проводиться відповідно до специфіки кожного предмета. При цьому вона вирішує два головні завдання: по-перше, розвиток інтересу, поглиблення знань, вдосконалення навичок та вмінь з даного предмету; по-друге, організація вільного часу учнів з метою їх загального розвитку, ідейно-політичного, трудового, морального і естетичного виховання.
Отже, необхідно відзначити, що здійснення школярем самостійної роботи як специфічної форми учбової діяльності, що грає значну, якщо не визначальну роль в підвищенні рівня учбово-пізнавальної мотивації учнів, вимагає попереднього його навчання прийомам, формам і змісту цієї роботи вчителем. Це підкреслює важливість організуючих функцій вчителя, і в той же час необхідність усвідомлення школярем себе як справжнього суб'єкта учбової діяльності
Література
1. Аникина Ж.С. Учебная автономия как неотъемлимый компонент процесса обучения иностранному языку / Ж.С. Аникина // Вестник Томского Государственного Университета. – Т., 2011. - №344. – С. 150-155.
2. Аникина Ж.С. Развитие учебной автономии при обучении иностранному язику: к истории вопроса в зарубежной пелагогике / Ж.С. аникина, Л.И. Агафонова // Вестник ТГПУ. – Т., 2009. - №4. – С. 23–26.
3. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным язикам в школе / И.А. Зимняя. – М.: Просвещение, 1991. – 113 с.
4. Соколова М.Л. Автономность образования / М.Л. Соколова // Вестник Северного (Арктического) федерального университета. – А., 2014. - №4. – С. 174–178.
Комментариев нет:
Отправить комментарий