О. В. Наумюк м. Донецьк (Романістика)

ЯВИЩЕ РЕДУПЛІКАЦІЇ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Редуплікація як продуктивний тип словотворення існує в усіх мовах світу. За допомогою редуплікації продуктивно утворюються нові лексичні одиниці, граматичні форми та стилістичні варіанти. Наявність даного способу утворення слів у системах багатьох мов одночасно свідчить про універсальність існування редуплікації. В неєвропейських мовах, особливо в полінезійських, вони займають важливе місце. Представлені вони і в європейських мовах, при цьому і їхня кількість, і переважаючий структурний тип в різних мовах є різними. Щоб визначити явище редуплікації, вчені використовують різні терміни (редуплікація, повтор, подвоєння, ономатопея). Усі ці терміни можна вважати синонімами. Але донині немає єдиного розуміння редуплікації, як лінгвістичного явища. У французькій мові редуплікації представлені порівняно незначною кількістю слів, які вживаються в літературній мові, велика їх кількість зустрічається в розмовно-фамільярному стилі (langage populaire), а деякі слова відносяться до арго. Аналіз лінгвістичної літератури свідчить, що окремих робіт, присвячених проблемі редуплікації немає, проте це явище заслуговує бути вивченим, бо воно є досить поширеним у мовленні багатьох соціальних груп та в мові взагалі. Отже, явище редуплікації залишається актуальною проблемою.

Проблемою редуплікації у французькій мові займалися як зарубіжні так і вітчизняні вчені: Ж. Дюбуа, А. Доза, Ш. Баллі, І. А. Цибова, 3. Н. Левіт, С. В. Райлян, Е. А. Халіфмат, О. В. Раєвская, М. Д. Степанова.

Утворення слів шляхом редуплікації відноситься до продуктивного типу словотворення майже в усіх мовах світу, складає самостійний підтип цього словотворення і входить до складу словоскладання в якості його компонента. За допомогою редуплікації продуктивно утворюються нові лексичні одиниці, граматичні форми та стилістичні варіанти. Необхідно особливо відзначити типологічну спільність даного явища. Як видно з досліджених в різних мовах матеріалів, повтори характерні для всіх мов світу, незалежно від їх ладу або системи.

Слова, що містять подвоєння початкового слова (murmurer) або, які складаються з двічі повторюваного складу (bonbon, joujou), або зі складнішим типом подвоєння, існують в певній кількості в багатьох мовах. В неєвропейських мовах, особливо в полінезійських, вони займають важливе місце. Представлені вони і в європейських мовах, при цьому і їхня кількість, і переважаючий структурний тип в різних мовах є різними.

Редуплікації виникали у різні періоди та з усіляких джерел. Це назви понять, які не мають іншого найменування, варіанти слів літературної мови, пестливі слова, експресивні форми, синоніми літературної норми, що належать до різних стилів мовлення: літературного, фамільярного, арго. Найчастіше вони вживаються як іменники, рідше − як прикметники, прислівники, дієслова.

Більша частина слів належить до розмовної французької та її різновидів, багато з них виникли у повсякденному мовленні та арго, а звідти надійшли до загальнонаціональної мови.

Нерідко, виникаючи як ономатопеї або як дитячі слова, редуплікації, в більшій мірі, оволодівають вторинними переносними значеннями, які становляться основними, а вихідні можуть нівелюватися. Деякі слова мають складну змістовну структуру. Слід відмітити той факт, що різноманітності значень редуплікації сприяє невмотивованість багатьох слів.

Як особовий словотвірний тип, редуплікація в різноманітних її варіантах залишається живим, хоча й лімітовано продуктивним, способом утворення слів та словоформ в національній мові. В просторіччі та арго, де лексика досить швидко змінюється, нові слова з’являються дуже активно, тоді як попередні слова виходять із вжитку або переходять в іншу мовну сферу.

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє констатувати, що редуплікація:

а) функціонує в літературній мові, арго, вульгарному мовленні, мові дітей;

б) реалізується в системі іменника, прикметника, прислівника, дієслова, дієслівних виразів;

в) з точки зору структури, репрезентує слова з двох, трьох або більше складів, де повторюється той самий голосний або різні голосні.

Сучасна французька мова має чотири типи редуплікації: абсолютна або чиста складова редуплікація, часткова редуплікація, слова, які мають подвійний кінцевий елемент та складаються з трьох чи більш складів, та слова, які складаються з двох компонентів зі зміною голосного або приголосного. Поміж  перелічених типів абсолютна редуплікація є найчисельнішою. Особливим видом редуплікації є «розпізнавальний» повтор цілих слів: béret-béret.

Хоча редуплікація представлена у французькій мові порівняно незначною кількістю слів, вона відіграє досить важливу роль в її лексиці, органічно входить її структурних типів. Як засіб експресивного лексичного формоутворення, редуплікація складає специфіку французької мови, адже вона активно використовується там, де інші європейські мови послуговуються іншими словотвірними засобами.

Література

1. Волкова 3. Н. Истоки французского литературного языка / 3. Н. Волкова. − М. : Просвещение, 1983. – 215 с.

2. Гак В. Г. Введение во французскую филологию / В. Г. Гак. − М. : Просвещение, 1977. – 184 с.

3. Гак В. Г. Новый французско-русский словарь / В. Г. Гак, К. А. Ганшина. − М. : Русский язык, 1994. − 1194 с.

4. Долинин К. А. Стилистика французского языка / К. А. Долинин. − М. : Просвещение, 1987. − 304 с.

5. Моташко В. П. К вопросу о номинативных языковых единицах неопределенного словообразовательного статуса (на материале новообразований французского языка) / В. П. Моташко // Новые явления и тенденции во французском языке. − М., 1984. − С. 190-198.

6. Катагощина Н. А. Как образуются слова во французском языке / Н. А. Катагощина. − М. : КомКнига, 2006. − 316 с.

7. Малкина H. М. Структурные, семантические и ономасиологические характеристики аппозитивных комплексов французского языка / H. М. Малкина. − Воронеж, 1990. − 88 с.