ПРО МОВНОСТИЛЬОВЕ ОФОРМЛЕННЯ НІМЕЦЬКИХ ЛИСТІВ ДОБИ БАРОККО (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ «НІМЕЦЬКІ ДРУЖНІ ЛИСТИ З ШЕСТИ СТОЛІТЬ»
Збірка «Німецькі дружні листи з шести століть» – це збірка листів XIII – XIX століття, авторами яких є письменники, історичні діячі, представники вищих кіл суспільства та еліти Німеччини. Це й Єлизавета фон Байербрунн, й Ульрих фон Вюрттемберг, Герцог Максиміліан, Альбрехт Дюрер, Мартін Лютер, Михаель Бехайм, Герцогиня Анна Марія фон Пройсен та багато інших.
Автор збірки у своєму зверненні до читача зазначив, що дружба є одним з найпрекрасніших володінь німецького народу. Століття з XIII по XIX він по праву називає «золотими століттями» дружби, саме тут зібрані достовірні свідоцтва дружби між молодими людьми, між чоловіками, та між чоловіками і жінками. У своїх листах автори пишуть про трагічні моменти у дружбі, ревнощі, тугу, радощі, відкривають найпотаємніші куточки своєї душі [4].
Вивчення епістоляріїв, на думку більшості сучасних дослідників[1, 3], потребує комплексного підходу, однак на практиці віддають перевагу вивченню предметно-тематичної змістовності листів.
Залежно від наявних у листах тематичних домінант та їхньої кількості вирізняють монотематичні та політематичні листи [2], найпоширенішими тематичними домінантами листів дописувачів збірки «Німецькі дружні листи з шести століть» є дружба, кохання, родинне життя та побут.
Серед загальної кількості проаналізованих нами листів часів Середньовіччя, Ренессансу та Барокко (20 одиниць), політематичні складають 45% (9 одиниць) від загальної кількості. Типовим прикладом листування часів Барокко є лист Бенджаміна Шмольке до його однокласника, який має трохи незвичну для того часу структуру. Зокрема, місце та дата розташовані у його листі наприкінці: «Lauben den 23. Maji Anno 1688» [4].
На початку цього листа наведено більш традиційну для того часу формулу привітання: «Insonders hochgeehrter Herr Bruder!» [4], яка відокремлюється від основного тексту листа.
Звертання «Bruder» у той час вважалося типовим по відношенню до однокласників та однокурсників, що підтверджується наведеним після особистого підпису: «Ligio Silesius», що вказує на їхнє спільне походження.Надалі автор листа запевняє свого адресата у тому, що його справи йдуть добре: «Wenn ich zuvor Dir gute Gesundheit und alles Wohlergehen gewünschet, und Dich meiner Gesundheit und guten Wohlstandes versichert…» [4], що можна вважати відповіддю на традиційну епістолярну формулу «запитання про стан справ».
Бенджамін жалкує, що перед раптовим від’їздом не мав змоги поговорити з однокласником: «Ich beklage, daß ich vor meinem plötzlichen Abzuge nicht noch einmal habe mit Dir sprechen können…»[4] , та сподівається, що зможе зробити це у Лаубені, оскільки зупинився у пана Адама Льошвітца, який знає вітчима однокласника: «…doch bin ich der guten Hoffnung, es werde hier zu Lauben geschehen. Ich bin glücklich hier angelanget, und bin bey einem Bäcker, Hr. Adam Löschwitz genannt, welchen Dein Herr Stiefvater wol kennen wird, weil er ist einmal bey ihm gewest» [4].
Автор листа радить своєму однокласнику при нагоді зупинитися у пана Льошвітца, де він напевне знайде окрему кімнату та прив’язне ставлення: «Wenn Du demnach hieher verlangtest, könntest Du eben bey diesem Bäcker in Tisch gehen, und hättest Deine Kammer alleine, Dein gut Bette und die besßte Gelegenheit, es sind hübsche Leute, keine große Höflichkeit ist bey ihnen zu gebrauchen, und besser würdest Du Dir es nicht wünschen können» [4].
Після того, Бенджамін детально описує стан справ у своєму університеті; за його словами, ректор – приємна, дружелюбна людина, яка не говорить «ти» навіть учням: «Der Hr. Rector ist ein feiner leutseliger Mann, der auch einem nicht ein böse Wort giebt er dutzet auch die Pursche nicht…» [4]. Також він пише, що очікуваною є поява пана Хофмана, який має стати субректором (заступником ректора), оскільки є хорошим музикантом і може стати кантором: «…wenn die Kaufleute wieder von der Messe kommen, so bringen sie uns auch den gelehrten Hrn. Hofmann, welcher hier soll Subrector werden, mitte, wird also die Schule wohl bestellet seyn: wie denn auch der Rector von Moskau hieher ist vociret worden, welcher, weil er ein guter Musicus ist, hier soll Cantorwerden» [4].
Автор листа багато говорить про приємні моменти перебування в Лаубені для тих, хто займається музикою, як його друг, який уміло володіє грою на клавісіні та скрипці: «Es wäre Dir auch gut hier wegen der Music, denn die da singen können, die gehen zu Chor (wie man es nennt) und die haben ihr gewiß Geld davor» [4].
Також автор листа із задоволенням розповідає про своє повсякдення: до школи ходять від 7 до 10 ранку і з 1 до 4 по обіді, відвідування занять не суворо контролюється: «Man gehet in die Schule, und wieder heraus des Morgens 7-10, zu Mittage 1-4. Viel Begräbnisse sind nicht, und zu den halben Schulen darf man nicht mitte gehen, sonst darf man auch wol bey den anderen außen bleiben, es wird nicht so genau in acht genommen»[4]. Цю розповідь він перериває інформацією про розваги у цьому містечку та наголошує, що не жалкує, що поїхав туди: «Es ist hier ein sehr lustiger Ort, und kann man hier wol spatzieren gehen und Kegel schieben. Man hat hier zu allerhand Lust gute Gelegenheit, und reuet mich nicht, daß ich hieher gezogen bin» [4].
За цим Бенджамін знову повертається до теми навчання, та порівнює Лаубен, де не треба писати проповіді та вірші, зі своїм старим місцем навчання: «Die Predigt darf man hier nicht schreiben, nichtsrecitiren, u. was die Exercitia anbelanget, wollte ich Dir schon helfen, von Versen weiß man hier nicht viel,…» [4].
Зважаючи на всі перераховані переваги навчання у Лаубені, автор листа закликає свого друга, якнайшвидше приїздити до нього: «…einen guten Locum wirst Du bekommen, daß Du Dir genügen lassen wirst. Wo Du aber kommen willst, so mußt Du innerhalb 4 Wochen kommen, daß Du nicht die Gelegenheit versäumest; es wird Dich gewiß nicht reuen, so Du es thust, glaube Du nur meinen Worten» [4]. При цьму автор радить звернутися йому до ректора та обіцяє свою підтримку: «…übrigens bitte ich, Du wollest dem Hrn. Rector diesen Brief nicht in die Schule, sondern nach Hause bringen, und sagen, daß er von mir käme, ich werde es wieder zu verschulden wissen» [4].
Лист завершується традиційною епістолярною формою: «Unterdessen Gottes Schutz befohlen. Ich verbleibe», та підписом: «Dein dienstwilligster Benj. Schmolcke, Ligio Silisius» [4], які відбивають фамільярно-діловий характер стосунків між дописувачами.
Також, цей лист вирізняється високою частотністю (17) використаних латинських слів та виразів, що свідчить про достатньо високий для того часу рівень освіченості адресата та його дописувача.
Таким чином, вище охарактеризований лист відповідає певній усталеній структурі тогочасних листів, яка містить особисті найменування автора та адресата листа, дату і місце написання, основний текст та особистий підпис.
Література
1. Антоненко С. В. Эпистолярный текст как отражение культуры определенной эпохи / С. В. Антоненко // Язык и культура : V междунар. конф. – К. : Collegium, 1997. – Т. 2 : Культурологический компонент язика. – С. 8–10.
2. Вашків Л. П. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.02 / Л. П. Ващків ; Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1995. – 24 с.
3. Цыцарина О. Ф. К понятию «эпистолярный жанр» в современной лингвистической литературе / О. Ф. Цырацина // Функционально-семантические аспекты языковых явлений (на материале германских языков). – Куйбышев : Куйбыш. гос. ун-т, 1989. – С. 103–110.
4. Zeitler J. Deutsche Freundesbriefe aus sechs Jahrhunderten [Електронний ресурс] / J. Zeitler. – Режим доступу : http://gutenberg.spiegel.de/.
Комментариев нет:
Отправить комментарий