ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАГАДОК
Для лінгвістичного аналізу паремії характерним є дослідження трьох її аспектів: фонетичного, лексико-граматичного і семантичного. Інформація, що міститься у загадках, як правило, має подвійне спрямування. З одного боку, загадки – це пізнавальні питання, які стосуються різних сторін життя. З іншого, вони відображають побут, історію, культуру, мову, образи і уявлення конкретного суспільства. Носії мови завжди намагаються відобразити у загадках актуальні для них реалії.
Вдаючись до дослідження фольклорних текстів, і зокрема, загадки, ми стикаємось із колективною свідомістю, у якій формується образ реального світу, зокрема внутрішній світ протиставляється зовнішньому, суб’єктивний – об’єктивному, духовний – фізичному, матеріальний – нематеріальному.
Мова загадок через вербалізовані національно-культурні стереотипи відображає етнічне «Я» народу, його сприйняття зовнішнього світу та його відображення у вигляді тексту. Взаємодія фізичного і метафізичного у свідомості людини спонукає її мислити образами, що має яскраве вираження в пареміях, де символізація предмета породжує символізацію імені, адже символічний образ є не зовнішнім зв’язком між двома об’єктами або відношеннями, а внутрішньою аналогією. Механізм аналогії чітко представлено у семантичній структурі загадки, що являє собою ускладнену форму пізнання, коли назва звичної реалії оточуючого середовища умисно «заховується» в інших предметах зовнішнього світу.
Як особлива форма пізнання загадка актуалізує ті предмети оточуючого світу, з якими людина постійно стикається. Однак процес пізнання моделюється у загадці таким чином, щоб впізнаваність предметів, явищ, процесів вимагала розвиненої фантазії, щоб шлях від відомого до невідомого був ускладнений незвичним порівнянням. Якщо загальний шлях пізнання характерний для повсякденної мови, то у загадках як особливому різновиді лінгвокультурних текстів засобом пізнання виступає художній образ. У загадці містяться ряди асоціативних символів, архетипів німецької культури, характерних для всіх фольклорних жанрів.
Дослідження наукою таких аспектів загадки як знак, характер референта, денотат, сигніфікат дозволило виявити специфічні особливості номінації текстом загадки. Загадка не має референта як такого, оскільки вона означає денотат – клас однорідних предметів – і не пов’язана із конкретною мовною ситуацією. Специфічний характер має і сигніфікат загадки, адже загадка не відображає поняття про предмет. Той опис предмета, що подається в тексті загадки, є уявленням про предмет і, на відміну від поняття, не несе узагальнюючого характеру.
Загадка не має сигніфікату в загальноприйнятому розумінні. Вона представляє предмети та явища за властивостями, що сприймаються за допомогою відчуттів, а не поглядів, тобто є репрезентацією за денотатом, а не за сигніфікатом.
Лінгвопоетична специфіка та жанрове розмаїття мають пряме відношення до функціонально-семантичної типології загадок. До найвідоміших класифікацій відноситься таксономія І.Я. Франко, який виділяв анемістичні, зооморфічні та антропоморфічні загадки.
Першою за походженням дослідник вважає групу загадок, які називає анімістичними. До них зараховує твори, в яких неживі предмети, сили і явища природи представлені як живі істоти, тобто персоніфіковані чи одухотворені.
Такі загадки, де сили природи зображені у вигляді звірів, становлять другу, дещо пізнішу групу, яку І. Франко називав зооморфічною.
До третьої групи належать антропоморфічні загадки, тобто такі, де явища природи і реали дійсності порівнюються з людьми і людськими взаєминами.
Інші принципи використовує Г. А. Оніщенко [2], який розрізняє загадки за характером кодування таких понять як: природа, людина і артефакти.
Але класифікація загадок за темами не єдина. Можна також систематизувати загадки за їхньою художньою будовою: питання, метафоричні і алегоричні загадки, арифметичні, жартівливі; загадки за стилістичною будовою: загадки, побудовані на перерахуванні ознак предмета; загадки, побудовані на основі протиставного порівняння, та загадки метафоричні.
В основі різних загадок лежать різні логічні механізми. Ними визначаються типи логічних завдань і характер розумових операцій при відгадуванні Але більшість існуючих класифікацій загадок неможна визнати вдалими, тому що вони засновані на відгадках. Адже існує багато загадок, які не мають однозначної відповіді або мають декілька, а деякі з них передбачають не лише словесний, а й відповідь-малюнок, відповідь-жест, відповідь-схему, відповідь-ситуацію.
Альтернативною пропозицією є жанрово-мовленнєва класифікація. Така типологія базується на формально-структурних принципах конституювання німецької народної загадки, у першу чергу на їхній просодичній специфіці, що дає підстави виділяти два жанрово-конституційних типи народної загадки – римовані та прозові.
Продуктивному розгадуванню загадок сприяє розуміння їх лінгвістичної й семантичної структури. Дослідники відзначають, що «будь-яка загадка являє собою свого роду логічне завдання,тому що містить — в явній або прихованій формі — питання, на яке потрібно знайти відповідь» [1, 98].
В основі кожного з типів лежить певний логічний прийом (спосіб загадування), розуміння якого веде до відгадування загадки. Можна виділити такі логічні типи загадок:
- загадки, в основу яких покладено неповний прямий опис загаданого предмета;
- опис загаданого предмета дається через його порівняння (пряме або негативне) з іншими предметами;
- метафоричні (засновані на заміні загаданого предмета іншим);
- загадки, у яких загаданий і «загадковий» предмети мають загальну властивість, причому в загаданому предметі воно виражено більш інтенсивно;
- графічні (загадується не слово, а буква);
- омонімічні (засновані на грі значень омонімів);
- каламбурні, або звукові (побудовані на зміні словесних рамок);
- загадки-жарти (розраховані на інерцію сприйняття співрозмовника);
- кумулятивні (побудовані за принципом кумулятивних казок);
- загадки-завдання (арифметичні, рахункові);
Важливо осмислити національну специфіку загадок народів світу, що формують такі елементи:
- особливості побутування;
- улюблені предмети загадування;
- характерні поетичні образи (предмети порівняння або заміщення);
- особливості мовної й логічної структури.
Особливу роль у створенні національного колориту загадки відіграє її лексичний склад: антропоніми; неперекладні назви, що вказують на соціальну приналежність людини; назви типових предметів побуту, одягу, житла, їжі й т.п.; топоніми; назви типових природних явищ і представників флори й фауни; вказівки на традиції, звичаї, вірування, менталітет, історія народу і т.д. Ці елементи становлять національно-культурний композит загадки, що може бути представлений як у запитанні так і у відповіді.
Література
1. Бабенко Л. Г., Васильев И. Е., Казарин Ю. В. Лингвистический анализ художественного текста / Л.Г. Бабенко, И.Е. Васильев, Ю.В. Каразин. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2000. - 534 с.
2. Онищенко Г. А. Мовна структура української народної загадки (семантичний і синтаксичний аспекти): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний ун-т. — Д., 2006. — 20с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий