ДО ПИТАННЯ ПРО ТИПИ ТЕКСТІВ ТА ПРИЙОМИ РОБОТИ НАД ТЕКСТОМ
Щоб досліджувати тексти, потрібно спочатку усвідомити, що ми розуміємо під поняттям "текст". Головною ознакою тексту є те, що він складається із мовних одиниць (букв,слів, речень) і тим самим відрізняється від немовних утворень, як то картина чи музика. Але не кожне поєднання мовних одиниць чи, навіть, речень можна назвати текстом. Наприклад: Es ist Winter. Der Wecker klingelt. Diese Zeitung ist höchst interessant. Das sind wilde Tiere.
Ці речення не поєднані між собою логічно та не є текстом. Зміст тексту з'являється тоді, коли у нього є автор. який написав його із певним наміром. Кожний текст містить комунікативний зв'язок між "відправником" та "отримувачем" інформації. Менш важливим є те, як цей зв'язок відбувається (письмово чи усно), за допомогою яких засобів комунікації, який обсяг він має. При цьому можуть використовуватись різні стилі мовлення (розмовний, офіційно-діловий і т.д.)
Тексти часто мають спільні ознаки. Такі тексти із спільними ознаками утворюють певні групи або типи текстів (наприклад, лист, вірш, оповідання, повідомлення і т.д.). Різні типи текстів виконують три мовні функції. Адже мова як засіб комунікації виконує три основні завдання: емоційну (за допомогою мови "відправник" виражає внутрішній стан, почуття, своє ставлення до чого-небудь), розповідну (за допомогою мови "отримувачу" повідомляють про певні події) та спонукальну ("відправник" може спонукати "отримувача" до певних дій). так як текст є мовним утворенням то він виконує такі ж функції: емоційну, розповідну та спонукальну.
Комунікація між людьми відбувається в конкретній ситуації. Ця ситуація визначається позамовними факторами. Суму цих факторів називають позамовним контекстом. Позамовний контекст складається з ситуативного контексту, під яким розуміють зовнішні фактори, які впливають на комунікацію (розмір приміщення, кількість учасників, шум і т.п.); нормативний контекст, який охоплює суспільні ролі (начальник,підлеглий) та певні мовні правила, які спричиняє привід спілкування (привітальні формулювання, мовні кліше і т.д.) та історичний контекст (кожна комунікація відбувається в певному історичному проміжку, який має політичне, економічне та культурне підґрунтя, знання якого потрібне для розуміння тексту).
Першим кроком до ознайомлення з текстом є уважне читання декілька разів. Багато чого, що здається спочатку незрозумілим, з'ясовується при повторному читанні. При цьому варто читати "просебе вголос", ніби для когось, щоб не пройти поверхнево певні частини тексту. Спочатку спробуйте зрозуміти змісту текст без словника, опираючись на контекст. Потім з'ясуйте незнайомі слова і вирази за допомогою допоміжних засобів (словник, лексикон). Складні речення варто спочатку розбити на головне і другорядні.
Ще під час першого читання можна визначити про що йдеться в тексті, яку позицію займає автор, до якого стилю мовлення відноситься цей текст. При подальшій роботі над текстом ці дані слід уточнювати, тому що може з'ясуватись, що вони повністю чи частково невірні. Розділіть текст на окремі змістові частини, при цьому можна опиратись на частини, зроблені автором, та часто більш доречним є розділити великі та об'єднати малі. Таким чином краще видно загальний намір автора та композицію тексту. Підкресліть найважливіші місця у тексті (ключові слова і вислови), але робіть це не під час першого читання, а тоді, коли зміст певної частини тексту в цілому зрозумілий. Не підкреслюйте занадто багато, інакше втратите суть головної думки. Опираючись на підкреслене можна відтворити (переказати) зміст тексту.
Комментариев нет:
Отправить комментарий