ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УЧБОВОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
Традиція широкого використання дидактичних ігор з виховною метою, яка склалася в народній педагогіці, отримала свій розвиток у працях вчених та в практичній діяльності багатьох педагогів. Спочатку дидактична гра використовувалася лише у педагогічній системі дошкільного виховання, а на сьогоднішній день займає особливе місце при вивченні іноземної мови.
Серед вчених, які розробляли дидактичні ігри слід виділити Ф. Флебеля та М. Монтессорі. Ф. Фребель розробив систему дидактичних ігор, яка являє собою основу виховничо – освітньої роботи. Обов'язковим елементом більшості дидактичних ігор були вірші, пісні написані Ф. Фребелем та його учнями з метою посилення навчального впливу ігор. Головна ідея системи дидактичних ігор, автором якої є М. Монтессорі, за визначенням місця гри в освітньому процесі була близька до позиції Ф. Фребеля: гра повинна бути навчальною, в іншому випадку це «порожня гра», що не робить впливу на розвиток дитини [2, 23].
Багато педагогів, наприклад С.Н. Дейцева та І.О. Зимня, вважають, що на ранньому етапі оволодіння іноземною мовою саме гра є найбільш ефективною формою навчання, це зумовлено як психологічною готовністю до вивчення іноземної мови так і здібностями окремої дитини [3, 18]. За допомогою гри у школярів розвивається інтерес до іншомовного спілкування, здійснюється інтернаціональне, естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база (словник, мовні кліше, фрази), формуються мовні механізми. Саме тому розробляються комплекси дидактичних ігор як для 5 так і для 11 класів, бо це сприяє запам’ятовуванню лексики та розвитку іншомовного говоріння, звісно зміст та структура ігор для кожного класу залежить від рівня володіння іноземною мовою.
Перевага ігрових методів і прийомів навчання полягає у тому, що вони викликають у дітей підвищений інтерес, позитивні емоції та допомагають концентрувати увагу на завданні, яке сприймається не нав'язаним ззовні, а стає бажаним, особистою метою. Вони дозволяють вирішувати навчальні завдання в атмосфері легкості, зацікавленості та активності дітей. Прийоми дидактичної гри дають можливість спрямовувати не тільки розумову активність дітей, а й моторну. Важливість моторної активності при вивченні іноземної мови не можна недооцінювати, бо вона сприяє утворенню багатьох асоціативних та міцних логічних зв'язків, що сприяє більш міцному засвоєнню й довготривалому запам'ятовуванню досліджуваного матеріалу. У ситуації гри процеси сприйняття, розуміння і засвоєння протікають у свідомості дитини більш точно і швидко.
Дидактичні ігри розрізняються по навчальному змісту, пізнавальної діяльності дітей, ігровим діям та правилам, організації і взаєминам дітей, за роллю вчителя [1, 15]. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, однак, в одних іграх виразніше виступають одні ознаки, в інших – інші. Слід зауважити, що чіткої класифікації, групування ігор за видами ще немає, але їх часто співвідносять зі змістом навчання: ігри по сенсорному сприйняттю, словесні ігри та інші. Іноді ігри співвідносять з матеріалом, І.Н. Верещаліна подає наступну класифікацію:
- ігри з предметами, засновані на принципі наочності;
- настольно – друковані ігри, також як й ігри з предметами, засновані на принципі наочності, але в цих іграх дітям дається не сам предмет, а його зображення;
- словесні ігри найбільш складні, бо вони не пов'язані з безпосереднім сприйняттям предмета, ці ігри мають велике значення для розвитку мислення дитини, так як в них діти вчаться висловлювати самостійні судження, робити висновки не покладаючись на судження інших, помічати логічні помилки [3, 27].
Дидактичні ігри можна згрупувати й наступним чином: ігри – подорожі, ігри – доручення, ігри – припущення, ігри – загадки, ігри – бесіди. Кожна з них має свої особливості та відмінності [3, 35]. Наприклад, ігри – загадки використовуються для перевірки знань, винахідливості. Головною особливістю загадок є логічне завдання. Як правило, дітям подобаються ігри – загадки, бо треба порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися. Саме розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує уміння міркувати, робити висновки, умовиводи, тому такий тип ігор є дійним [3, 43]. Використання ігри – загадки на уроці є дійсно ефективним методом й сприяє запам’ятовуванню слів, словосполучень, але найменш ефективними є у старшій школі, коли, наприклад, у середніх класах викличе жвавий інтерес. А у основі ігри – бесіди лежить спілкування вчителя з дітьми, дітей з учителем і дітей між собою. Гра – бесіда виховує уміння слухати запитання вчителя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Даний тип гри сподобається й піде на користь учням старших класів – це до того ж розвине мовлення, навчить вільно й ясно висловлювати свої думки англійською мовою.
Все це характеризує активний пошук рішення задачі. Слід зауважити, що у будь – якій грі проявляються повно і несподівано здібності учня, бо гра – особливо організоване й захоплююче заняття, у виконанні якої зацікавлений кожний учень, бо має своє завдання й виконує свою роль.
Отож яку мету ми ставимо, використовуючи дидактичну гру на уроці англійської мови? По – перше, дидактична гра має за мету навчити й полегшити запам’ятовування матеріалу, все проходить у ігровій формі, що й полегшує сам процес та робить його цікавим для учнів; до того ж, ігри не носять чисто лексичний або чисто граматичний характер – лексичні ігри можуть стати граматичними, орфографічними й навпаки. По – друге, сам факт, що гра викликає інтерес і активність дітей й дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому і міцному запам'ятовуванню іншомовних слів та речень. Цьому ж служить і той факт, що знання матеріалу є обов'язковою умовою активної участі у грі, а іноді обов'язковою умовою виграшу. Слід зазначити, що місце ігор на уроці й час, що відводиться їм, залежать від ряду факторів: підготовки учнів, досліджуваного матеріалу, конкретних цілей та умов уроку.
Дидактична гра – яскравий приклад того, як простий урок можна зробити цікавим та насиченим. Протягом моєї практики у Маріупольському міському ліцеї, відвідуючи уроки різних груп з іноземної мови (передусім з англійської), я також відвідала урок у 8 класі, на якому вчитель проводив дидактичну гру. Темою уроку було обрано «Сучасне кіно. Мій улюблений фільм». На початку уроку діти читали тексти про видатних українських акторів та кінорежисерів й відповідали на запитання вчителя. Після вчителем була запропонована гра, яка визвала жвавий інтерес та неймовірну активність усіх учнів класу. Завдання дітей полягало у тому, що вони мали поділитися на маленькі групи – по три учня, кожна з груп представляла собою групу кінематографістів, які шукають нову ідею для свого нового фільму. Згідно з правилами гри усі «кінематографісти» рівні між собою – мають право використовувати слова, записані на дошці (активна лексика уроку) та користуватися «підказками», а саме ідеями до майбутнього «сценарію», які були заздалегідь написані вчителем на дошці. Група «кінематографістів» включала у себе три учня – той, хто йде до дошки й «бере» ідею, він же каже її своїй групі; наступний учень формує ідею «сценарію» та переказує її «сценаристу» і той у 5 – 7 реченнях викладає «сценарій фільму». Таким чином, учні вивчили нову лексику завдяки грі, дуже цікавої для них самих.
Як ми бачимо, дидактична гра є ефективним інструментом при вивчені іноземної мови, вона активізує прагнення учнів до контакту один з одним і вчителем, створює умови рівності в мовному партнерстві, руйнує традиційний бар'єр між вчителем і учнем. Гра дає можливість не тільки вдосконалювати, але і здобувати нові знання, так як прагнення виграти змушує думати, згадувати вже пройдене і запам'ятовувати все нове.
Література
1. Будько А.Ф., Петрова С.B. Настольная книга преподавателя английского языка. – М.: Просвещение, 1995. – 179 с.
2. Гез Н. И., Ляховицкий М. В., Миролюбов А. А. Обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Высшая школа, 1982. – 205 с.
3. Зимняя И.А. Методика обучения английскому языку в старшей школе/ Верещалина И.Н., Зимняя И.А. - М., 1988. – 195 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий