В.І. Аврамова м. Маріуполь (Світова література)

ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ У ОПОВІДАННЯХ ПРО ОТЦЯ БРАУНА ГІЛБЕРТА КІТА ЧЕСТЕРТОНА

Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно – чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність. Образ часто виникає в стані натхнення, на емоційній хвилі, за умови, коли щось вразило, схвилювало письменника, й емоційна реакція на це - перший імпульс, поштовх для створення образу [1, 470]. 

Разом з тим література не вимагає, щоб її образи сприймалися як реальність, бо художній образ – це дійсність, переосмислена, перероблена уявою, фантазією митця, це суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності. Це означає, що художній образ несе в собі ще й самобутність творчої індивідуальності – особливості його світовідчуття, інтелектуальні і психічні прикмети, життєвий досвід.

Художньому образу притаманні такі властивості: типовість, органічність, ціннісна орієнтація та недомовленість. Щодо способу класифікації, потрібно зазначити, що їх існує велика кількість, але провідне місце у літературі займають саме образи-персонажі. Зазвичай, джерелом для створення таких образів є конкретні люди: особа (прообраз), риси зовнішності, характеру багатьох людей [2, 53]. 

Перш ніж перейти до вивчення засобів створення образу головного героя, прояснімо декілька біографічних моментів з життя автора, Гілберта Кіта Честертона.

Гілберт Кіт Честертон (1874-1936) – відомий англійський письменник, журналіст, критик. Він писав фактично у всіх літературних жанрах: газетні нотатки і теологічні статті, романи і жартівливі вірші, п'єси і поеми, детективні розповіді та романізовані біографії. Та все ж найбільшої слави автор зазнав завдяки детективним розповідям з головним героєм, отцем Брауном.

У детективних розповідях про священика Брауна проявилася вся багатогранність таланту письменника, багато в чому парадоксального. Гілберта Честертона вважають майстром детективного жанру, та заодно відзначають відмінність його оповідань від класичного канону. Так, основним показником цього відмінності є, на думку дослідників, релігійне звучання детективів, яке органічно пов'язані з проблемою визначення жанру цих оповідань.

Оцінка творчості Гілберта Кіта Честертона змінювалася з роками. Напочатку XX століття цьому письменнику приділялося мало уваги. Короткі відгуки журналах – оце й усе критичні роботи про письменника на той час. Такі дослідники як поет В.Я. Брюсов, критик З. Динамов писали тоді про Гілберта Кіта Честертона як про свого сучасника. У працях вони намагалися відбити своєрідність світогляду англійського журналіста, лише трохи чіпаючи його літературні твори.

Новаторство письменника полягає у тому, що у Г.К. Честертона зовнішні явища найчастіше суперечать істинному стану справ. Саме у розповідях про отця Брауне письменник неодноразово пародіює дедуктивний метод Шерлока Холмса, щоб показати обманливість логічних і речових доказів. Герой-священник у Гілберта Честертона користується іншим методом розкрити злочин: спирається на знання психології людини й полягається на власну інтуїцію.

Вивчення оповідань про отця Брауна пов'язані також з осмисленням питання розвитку детективного жанру взагалі. Так, картина сучасних детективів демонструє два напрями: з одного боку, автори відходять від досягнень класичного детективу – цей жанр змінюється у руслі масової літератури; з іншого, – триває розвиток детективного жанру у світовій літературі.

Гілберт Кіт Честертон створив неперевершений образ детектива-сищика, отця Брауна. Образ священика складають: непримітна зовнішності головного героя, особливості стриманої поведінки, стійкість моральних поглядів, характер та роду діяльності. Автор показує відмінність свого головного героя від героїв класичного детективу,до яких звик читач. Усе це робиться автором для того, щоб як найяскравіше розкрити своє світовідчуття

Гілберт Кіт Честертон для створення образу свого головного героя, отця Брауна, використовував, у більшості випадків, такі засоби створення художнього образу, як мовна характеристика героя (діалоги та монологи).

З діалогів, учасником яких головному героєві доводилось бути, можна зробити висновки, що отець Браун спілкується з іншими людьми виключно по суті. Його речення короткі, а питання дуже чітко окреслені [4].

У монологах ми можемо побачити, що вустами головного героя, як правило, говорить сам автор. Отець Браун постає перед читачами «мудрим старцем». Твердість, навіть жорсткість інтонації, що з'являється у покірного та сумирного батька Брауна , коли він стикається з марновірством, і його гнівні висловлювання різко контрастують із загальним тоном оповідань.

Література

1. Літературознавчий словник – довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752 с

2. Теорія літератури: Підруч. / За ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. –488с.

3. Томан М. Що таке детективна література / М.Томан // Про фантастику і пригоди. Про літерату для детей. - Л., 1960. – С.5–25.

4.  Честертон Г.К. Обрані твори на 4 т. / Г.К. Честертон. – СП.: Бук Чембер Интернешнл. – т.1.,1994. –392 с.

5. Честертон Г.К. Як зазначається детективний розповідь / Г.К. Честертон //  Г.К. Честертон Письменник з газети: худ. публіцистика. – М.: Прогрес, 1984. – С. 303.