В. В. Гуцал м. Хмельницький (Германістика)

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ІНФІНІТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Інфінітив та інфінітивні конструкції вже упродовж тривалого часу залишаються предметом уваги багатьох учених, таких як М. А. Бєляєва, Т. А. Зражевська, Л. Ф. Кутузов, Я. І. Рецкер, В. С. Слєповіч та багатьох інших. Вони досліджували структурні особливості безособових форм дієслова, вживаність інфінітиву та інфінітивних конструкції, їх синтаксичні функції у реченні тощо.

Розглянемо особливості вживання інфінітивних конструкцій у сучасній англійській мові.

Інфінітив у сполученні з іменником або займенником в знахідному відмінку може утворювати звороти, які виконують роль складних членів речення, а саме: об'єктний інфінітивний зворот (The Objective-with-the-Infinitive Construction), суб'єктний інфінітивний зворот (The Subjective-with-the-Infinitive Construction), прийменниковий інфінітивний зворот (The For-to-Infinitive Construction [2, 85].

Об’єктний інфінітивний зворот складається з іменника або займенника в знахідному відмінку та інфінітива і виконує роль складного додатка. Цей зворот вживається після дієслів, які позначають:

1.                     Органи сприйняття: to hear, to see, to watch, to feel, to observe, to notice, etc. (Напр.: I haven’t heard anyone call me).

2.                     Розумову діяльність: to know , to think, to consider, to believe, to suppose, to expect, to imagine, to find, to feel, to trust, etc. (Напр.: I know you to be the most honest, spotless creature that ever lived).

3.                     Заяву, оголошення: to pronounce, to declare, to report.(Напр.: The surgeon pronounced the wound to be a slight one).

4.                     Бажання та намір: to want, to wish, to desire, to mean, to intend, to choose (в значенні «хотіти») і також після конструкції «I would like». (Напр.: I want you to come and dine with me. I don’t choose you to go by yourself to a hotel. I would like her to look through my report).

5.                     Почуття та емоції: to like, to dislike, to love, to hate, cannot bear, etc. (Напр.: I cannot bear you to speak of that).

6.                     Наказ, дозвіл: to order, to allow, to suffer, to have, etc. (Напр.: She had never allowed the name of John Gordon to pass her lips).

7.                     Примушення, примус: to make (у значенні «мусити»), to cause («змусити», «розпорядитись»), to get («добитися»), to have («змусити», «сказати, щоб»). (Напр.: The noise caused her to awake. I cannot get her to finish her lessons) [1, 157].

Суб’єктний інфінітивний зворот складається з іменника або особового займенника у називному відмінку та інфінітива, в реченні виконує роль складного підмета [1, 158].

Цей зворот вживається у таких випадках:

1. Після дієслів, що позначають органи сприйняття: to see, to hear, etc. (Напр.: Mr. Mc’Cord was heard to laugh heartily. The rider was seen to disappear in the distance).

2. Після дієслів, що позначають розумову діяльність: to think, to consider, to know, to expect, to believe, to suppose. (Напр.: He was thought to be honest and kindly. The manuscript is believed to have been written in the 15th century).

3. З дієсловом «to make». (Напр.: Little boy was aroused and made to put on his clothes).

4. З дієсловами «to say», «to report». (Напр.: The gods had given her dark-brown eyes and golden hair, which is said to be the mark of a weak character).

Прийменниковий інфінітивний зворот складається з прийменника for, іменника або займенника в об’єктному відмінку та інфінітива. Цей зворот використовується тоді, коли дія виражена інфінітивом не відноситься до особи чи предмету, яка виступає підметом. Інфінітив знаходиться у предикативному відношенні до іменника або займенника, який стоїть перед прийменником for та може вживатися у дійсному та умовному способі дії. У реченні може виконувати такі функції:

1.                     Підмета (часто із ввідним «it»): I sometimes think it is shame for people to spend so much money this way.

2.                     Іменної частини складеного присудка: That was for him to find out.

3.                     Означення: There is nobody here for him to play with.

4.                     Складного додатка: He waited for her to speak.        

5.                     Обставини:

а) результату: He had consented, and it was too late for him now to recede;

б) мети: He stepped aside for me to pass [1, 159].

Отже, у даній доповіді ми розглянули структуру інфінітивних конструкцій, їх синтаксичні функції. Ми з’ясували, що об’єктний інфінітивний зворот у реченні виконує функцію складного додатка, суб’єктний інфінітивний зворот виступає у ролі складеного дієслівного присудка, та прийменниковий інфінітивний зворот (з прийменником for) може виступати у реченні підметом, додатком, означенням, обставиною мети або результату, іменною частиною складеного присудка.

Література

1.                     Беляева М. А. Грамматика английского языка / М. А. Беляева. – М. : Высшая школа, 1977. – 333 с.

2.                     Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка / М. Я. Блох. – М. : Высшая школа, 1983 – 383 с.